«Хозяин-барин» - сучасна форма закручування гайок

Різницю між директором підприємства та звичайним працівником пояснювати нікому не потрібно.

А якщо ти охоронець, то тут і розмову починати не варто.

Принаймні ми всі до цього вже звикли.

Хто ти, а хто я – такий принцип трудових відносин є звичайним для сучасних бізнесменів та бізнесвуменіш За ними ми живемо вже не перший та й далеко не останній рік.

Як то кажуть «без претензій» або маємо те, що маємо.

З одного боку маємо досить впливового та відомого директора виробничо-торгової фірми «АВЕ САН» Галину Пащенко, а з іншого самотнього чоловіка похилого віку, який шукає роботу, Григорія Куценка.

Я тобі, а ти – мені або Злощасна формальність

Все починалося добре. Директор шукала охоронця, а безробітний - роботу. За рекомендацією служниці єпархії Ярослави Степанівни Григорій влаштувався на фірму – одна доба через три, мінімалка. Його все влаштовувало, адже вдома потрібно було доглядати тяжко хвору бабусю.

Задоволена залишилась і Галина Миколаївна. Григорій Куценко, як і всі інші охоронці, написав заяву про неповний робочий день…

На зміну Григорій Михайлович заступив 4 травня 2011 року. Робочий день, як і домовлялись в усній формі – доба. Заява – це формальність, у якій новий охоронець не міг відмовити директору.

За декілька місяців, а точніше 28 листопада пан Григорій поніс у прокуратуру першу заяву на Пащенко Галини Миколаївни… Та про це пізніше.

17 травня 2011 року у Григорія Михайловича виявили злоякісну пухлину – потрібна термінова операція. За порадою Галини Миколаївни, лікарняний Григорій не взяв, а знайшов собі підміну. З 14 жовтня, після невеличкого хірургічного втручання ( провели у поліклініці 11 жовтня) Григорій Михайлович на декілька днів взяв лікарняний… Саме через ці пропуски до охоронця звернулась інспектор з кадрів. Вона наполягала, щоб Григорій взяв відпустку за свій рахунок на три дні. І тут чаша терпіння чоловіка переповнилась - він відмовив. Інспектор пішла скаржитися до директора.

А святі отці все бачать…

На виклик пані Галини 8 листопада 2011 року охоронець прийшов із заявою на звільнення «за власною ініціативою розриваю договір, оскільки спостерігаю систематичні порушення трудового законодавства…». (За словами Григорія Михайловича, він працював у будні та свята, вночі і замість обіцяної мінімалки отримував лише 700 гривень).

Ці слова не сподобалися директору. Галина Миколаївна зателефонувала Григорію, коли він їхав додому. Проте зустрітися з нею цього дня чоловік не схотів, пообіцяв підійти на наступній зміні – 11 листопада.

І тут у справу втручається церква… Допоки охоронець відпочивав після зміни, пані Галина встигла поскаржитися на нього у церкві. Вона навіть до свого офісу привезла самого єпископа Іларіона.

Справа в тім, що директор та охоронець – прихожани П’ятницької церкви Київського патріархату. У цій церкві проходив стажування Григорій Михайлович – він незабаром мав стати священиком… Мав та не став.

Незабаром Григорій Куценко стояв на килимі у святого отця. Йому пригрозили відлученням від церкви.

Як і у смертних, у церкві є вищі і нижчі. Вищі – це багаті, вони займаються благодійництвом, це верхівка, еліта – кому як подобається. Хто такі «нижчі», гадаю, розповідати не варто.

Галина Миколаївна у жовтні надала церкві кошти на канонізацію святого Меркурія…

Повернімося до буденних справ, а саме до трудових відносин пані Галини та пана Григорія. При повторній зустрічі з Галиною Миколаївною колишній охоронець переписав заяву «за згодою сторін». Директор пообіцяла повернути охоронцю невиплачені гроші за роботу у свята, вихідні, нічні зміни та повернути різницю між мінімалкою і тими сумами, які виплачувалися.

Бачимо те, що хочемо

Минув тиждень очікувань. 28 листопада Григорій Михайлович поніс свою першу заяву в прокуратуру.

З того часу і розпочалася бюрократична тяганина пана Григорія. У прокуратурі його заяви приймають, реєструють – а тут вже як пощастить – то вчасно, то через місяць, буває відповідають вчасно, а буває, що залишають взагалі без відповіді. Деякі документи зі справи зникають…

Розповідати як сумлінно працює наша прокуратура – це довго. Напевно кожен із нас вже відчув на своїй шкурі як вона допомагає простим людям.

Кримінальну справи не відкривають, бо складу злочину у діях Пащенко Г.М. не вбачають (принаймні така резолюція винесена прокуратурою), аргументів щодо відмови не наводять.

Григорій Михайлович пише прокурору області скарги на бездіяльність органів прокуратури. І не один раз.

Як очі витирають чи втирають

Колишній охоронець отримував відмови і скасування цих вимог у порушенні кримінальної справи вже шість разів. Зверху справу відправляли на додаткове розслідування, на місці писали знову «про відмову в порушенні кримінальної справи за відсутністю ознак злочину в діях посадових осіб ТОВ «ВТФ «Аве Сан».

І це незважаючи на те, що свідчення пані Галини суперечили дійсності – (Наприклад, жінка стверджує, що охоронці працювали по 6 годин в день – з 8.00 до 17.00, тобто неповний робочий день. Хоча це ніяк не 6, це 8 годин. Проте ні директор, ні органи прокуратури жодного разу правильно не порахували!

Як доказ своєї правди, Галина Пащенко до суду принесла табелі, згідно з якими працювали охоронці. А вони свідчать проти неї робочий день тривав 24 години, у свята та вихідні…).

Ось такі відповіді органів прокуратури зустрічається ледь не в кожному листі. В одному абзаці стверджують, що наявні сліди злочину, у наступному – їх повністю заперечують.

«Формально вбачаються ознаки складу злочину ст..366 КК України, а саме щодо внесення завідома неправдивих відомостей до табелів обліку…»

«Відмовити у порушенні кримінальної справи за фактом грубого порушення законодавства про працю грубого порушення невиплати заробітної плати за ст.. ст.. 172,175 на підставі ст.. 6 п. 2КПК України у зв’язку з відсутністю у її (авт. Пащенко Г.М.) складу злочину та за фактом підробки документів за ст.. 366 КК України на підставі ст. 11 КК України у зв’язку з мало значимістю».

Був навіть суд. Хоча і там не розібралися. За заявою позивача справу закрили без розгляду. Григорій Михайлович вирішив зачекати поки новий кримінально-процесуальний кодекс вступить в силу. Як повідомив пан Григорій, 29 листопада цього року кримінальну справу нарешті відкрили.

У кого гроші того і правда?

Справа Григорія Куценка проти Галини Пащенко знаходиться на контролі у прокурора області вже не перший місяць. За словами пана Григорія, Галина Миколаївна не перший місяць відкрито стверджує, що вона всіх «купить». Хоча і судді, і прокурори говорили колишньому охоронцю, що її провина буде доведена. Навіть радили знайомих кваліфікованих юристів. Пан Григорій вирішив поцікавитися розцінками. За 15 хвилин викласти 80 гривень йому не по кишені. Тому самостійно вивчає закони і продовжує боротися за свою правду.

Чоловік каже: «Хочу померти з честю. Я нікого не боюсь. Вбивати мене за це ніхто не буде». Єдине чого він хоче – це публічного вибаченні колишньої начальниці. За гроші не переживає. Якщо йому таки пощастить і він їх отримає, то обов’язково передасть у дитячий притулок.

Випадковість чи закономірність

Нам вдалося зв’язатися з одним із охоронців – Петром Микитовичем. Чоловік працював на фірмі до приходу Григорія Михайловича. Звільнився за власним бажанням, оскільки не витримав тиску начальства. Пан Петро пропрацював 4 роки. За його словами, спочатку все було добре – заробітна плата, відпустки, лікарняні.. До кризи. Потім почалися проблеми. І вже потім, як і пан Григорій, він під загрозою звільнення написав заяву про неповний робочий день… Заробітна плата поступово зменшувалась. Навіть коли криза минула нічого не змінилося. Петро Микитович у суді та прокуратурі свідчив проти Пащенко Г.М. на користь Куценко Г. М.

З іншими охоронцями поспілкуватися не вдалося – вони працюють у пані Галини. І не дивно, що свідчили проти свого колишнього напарника. Проте лише один офіційно відмовився коментувати. Інші у домовлений час просто не відповіли.

Післяслово. Автор і редакція неодноразово телефонували Галині Пащенко з проханням аби вона прокоментувала ситуацію і відповіла на питання щодо цього конфлікту. Вона тривалий час була занята, потім погодилася. Раптом перестала відповідати на дзвоники. Напевне вирішила: нема людини – нема проблеми. Або зрозуміла американську формулу правосуддя: що б ви не сказали, це може свідчити не на вашу користь.