Бій під Крутами. Пам’ять героїв чи політичний PR?

29 січня українці відзначають 95-ту річницю бою під Крутами.

Цього дня, 29 січня 1918 року, невеличкий загін київської патріотично налаштованої молоді за підтримки однієї малокаліберної гармати на залізничній платформі намагався затримати просування до столиці України більшовицьких військ.

Чи не дивно, що єдиними, хто, відкинувши партійну, ба, навіть більше – етнічну приналежність, об’єдналися у невеликий загін і пішли зі зброєю в руках захищати ідею української державності, стали студенти? Натомість професійні військові, партійні функціонери, чільні патріоти один за одним проголошували “нейтралітет” або продовжували боротьбу між собою, вийти до бою зась.

Традиції залишаються незмінними.

Неважко уявити, як цього року розвиватимуться події. У Крутах збереться чисельна громада, представники різноманітних політичних сил, які замість спільного вшанування героїв вшановуватимуть їх кожен по-своєму, замість соборності – розбрат, замість конструктивну – безладдя, взаємопоборювання.

Останнім часом вшанування героїв Крут перетворюється на ідеологічне протистояння: незугарні гасла, хода зі смолоскипами, що лякають пересічних громадян, неприязнь до інших національностей. Таким чином вшанування героїв перетворюється на маргінальну акцію.

Хотілося б закликати політиків усе-таки вивчити урок героїв Крут, а не перетворювати вшанування на політичний PR.



Іван Семенко (Ніжин)