Владислав Атрошенко: «Особливим» людям - особливу увагу та турботу

Спеціальні доріжки та звукові світлофори для людей з вадами зору, зручні пандуси для вільного доступу людей на візках в усі громадські установи, бібліотеки та театри, магазини та кафе, транспорт, обладнаний для комфортного пересування «особливих» людей.
Про ці, здавалося б, елементарні речі, люди з особливими потребами в нашому місті та державі в переважній більшості лише мріють. Отже, українське суспільство, на жаль, сьогодні важко назвати цивілізованим.
Адже показником зрілості суспільства є саме ставлення до найбільш уразливих його членів…
- На законодавчому рівні інваліди в Україні мають рівні права з усіма громадянами. Це гарантує й наша Конституція, і Конвенція ООН про права інвалідів, яку ратифікував український парламент. Однак практичне впровадження норм закону щодо соціального захисту людей з інвалідністю має певні складнощі, - вважає Владислав Атрошенко. - Особливо це стосується реалізації прав дітей-інвалідів, оскільки їх інтереси мають представляти батьки, які часто просто опускають руки, коли в родині з’являється дитина з вадами.
- До Владислава Анатолійовича постійно звертаються такі родини, які з появою дитини-інваліда опиняються в дуже важкій життєвій ситуації. Тож він знає про їхні проблеми не з газетних матеріалів чи телевізійний сюжетів, а з особистого спілкування. Він розуміє, яке це важке випробування для родини. Спочатку батьки перебувають у розпачі й подолати його самостійно часто не в змозі. Далі додаються матеріальні труднощі, оскільки один з батьків змушений залишити роботу, щоб піклуватися про дитину. Та й витрати такої сім’ї значно зростають: дитині потрібні обстеження, лікування, додаткові засоби (візок тощо).
- Для того, щоб ця ситуація докорінно змінилася, щоб люди з будь-якими вадами почувалися більш упевнено, мали змогу повноціонно спілкуватися, мандрувати, працювати, відчували себе потрібними, треба змінювати ставлення суспільства та кожного з нас до цієї проблеми, - переконаний Владислав Атрошенко. – З іншого боку, людям-інвалідам треба активніше відстоювати свої громадянські права. Батькам «особливих» дітей треба добиватися, щоб їхні хлопчики та дівчатка мали такі ж можливості для всебічного розвитку та навчання, які мають інші діти.
На думку В.Атрошенка, на державному рівні починати треба з того, щоб забезпечити необхідну підтримку родині, в якій з’явилася дитина з особливими потребами, з перших днів її життя, направити фахівців – медиків і психологів, тому що допомоги потребує не лише дитина, а й усі члени родини, яким треба адекватно сприймати цю ситуацію. Батькам варто навчитися дбати не лише про задоволення потреб дитини та її безпеку, а й допомогти їй стати незалежною, знайти своє місце в житті.
На регіональному рівні представникам міської влади необхідно докласти всіх зусиль, аби врешті-решт запровадити принцип безбар’єрного середовища та вільного доступу людини на інвалідному візку в громадські установи, заклади культури тощо. Громадський транспорт, пристосований до пересування «особливих» людей, - ще один крок до покращення життя інвалідів. І вирішення цього питання цілком у компетенції керівників Чернігова. Найелементарніше, що вже треба було б зробити, – чітко та голосно оголошувати зупинки в громадському транспорті, аби люди з вадами зору могли більш вільно орієнтуватися в нашому місті.
- Наше спільне завдання — змінити державний підхід, змінити громадську свідомість, домогтися розвитку належної мережі послуг для «особливих» людей, щоб вони не відчували себе зайвими в нашому суспільстві та ізольованими в межах власної квартири, - підсумовує Владислав Атрошенко.