Ховайся в жито! Але і там дістануть

Здається, від цьогорічних виборів немає куди заховатися. Вони всюди!

Я не дивлюся телевізор, намагаюся ходити вулицями, опустивши голову, аби не бачити бігбордів. Але як співалося у радянській пісні "От осени не спрятаться, не скрыться...".

Пішла на зустріч випускників і 50-річчя школи - кандидати тут як тут із подарунками і промовами. Та хай уже, витерпіти можна, хоч щось корисне зробили.

Зазирнула у поштову скриньку - класика жанру, купа газет. Зітхнула, забрала, добре що у доньки у школі якраз проходить збір макулатури. Упакую - допоможу зберегти ліс.

Підійшла до віконця регістратури у поліклиніці - от вони, рідненькі! Листівки про майбутній комуністичний рай. Якраз актуально для хворих.

Забігла у соцмережі. Не кажу вже про Фейсбук, що вкрай зполітизувався. Навіть банальні Однокласники зустріли мене пропозицією дружби від пана ударівця. Запитала - навіщо. Відповів - для обміну інформацією. Запропонувала дружити після виборів. Правда, тоді я вже не буду потрібним електоратом...

Нарешті все! Я вдома - у фортеці. Я не захожу в інет, не вмикаю телевізор і радіо. Всееее. Та якби ж то! Дзвонить телефон і привітний жіночий голос цікавиться, що я думаю про кандидата Олександра Соколова.

Я витерпіла два дзвінки. Втретє чемно запитала, звідки вони взяли мій номер і якого біса від мене треба? Дама кинула трубку. Вчора знов за рибу гроші - дзвінок. Вчетверте!

Люди добрі, та відчепіться вже від мене! Хай гикнеться тому креативщику, що придумав обдзвони. В моїй особі вони отримали не просто відсутність голосу на виборах, але і роздратування аж до ярості.

Мало того - від того самого кандидата до мене вже двічі приходили. Мила літня жіночка м’ялася і тицяла буклетики. Дуже, ну дуже хотілося накричати. Але розумію, що не винувата вона, людина просто заробляє гроші. Тому мовчки взяла папірці і подякувала.

Сьогодні знову. Приносить дитина щоденник. А там - запрошення на зустріч із Соколовим. Ну що тут скажеш?! Слова мої закінчилися, лишилися тільки вислови.

Їй-богу, я дуууууже терпляча людина. Я можу кілька місяців вишивати картину. Або накладати стонадцять шарів лаку. Або кілька разів перев’язувати светр. Але витерпіти політичне згвалтування стає неможливо.