Які проблеми дитинства у Чернігові?
Проблеми дитинства від пологового будинку до допомоги молодим сім’ям обговорювали сьогодні у Чернігові на засіданні круглого столу. Чому влада не працює і що потрібно робити?
Жителі міста хочуть, щоб діти навчалися в кращих умовах, мали можливість відвідувати гуртки та мати право на належний розвиток, - зазначили організатори круглого столу.
Також організатори наголосили, що основні проблеми знаходяться у площині бездіяльності влади. Саме влада не створює належних умов для виховання і розвитку молоді. І молодь починає деградувати.
Проте молодіжний активіст Станіслав Тавлуй у своїй доповіді цю тезу заперечив: «Дійсно, влада робить дуже мало. Але мають бути недержавні організації, які займаються організацією дозвілля. Молодь аж ніяк не деградує. Просто намагається шукати вихід. Переїздить у більші міста. Або ж їде за кордон».
Неодноразово учасники круглого столу зупинялися на проблемах дозвілля дітей та молоді. Адже зайнятість у школі чи інших навчальних закладах не є повною. Куди піти і що робити? Нема гуртків. Якщо ж є, то за них треба платити. Молодь теж не має органічних умов для власного духовного розвитку. То чи одна лише влада в цьому винна?
- Мы сами не уделяем детям внимания. А свои обязаности переводим на садики, школы. На конфетку. Иди погуляй. Так делают все. От власти до родителей. Если сегодня у нас не будет времени для детей. Завтра мы станем им не нужны. Мы не будем авторитетами, - наголосила у своєму виступі Ірина Новакова.
А що робити коли дитина - інвалід? Навіть здорові діти не знають куди себе подіти. Як ходити на гуртки, секції чи навіть до магазинів?
- Нема пандусів. Інвалід має прилаштовуватися до умов. А насправді суспільство має все робити, щоб інваліди не відчували себе іншими, - зазачила Зінаїда Шедіна.
Чому влада у такому випадку бездіяльна? Гроші в бюджеті закладені. А де ж результат?
Про ефективну самоорганізацію людей у цьому напрямку на прикладі роботи громадської ради столичного центру «Охматдит» і її голови опікунської ради Оксани Корчинської розповів присутнім народний депутат України Валерій Дубіль:
- Прихований дефіцит не дозволяє нам нормально фінансувати освіту. Не вистачає коштів. А ми приймаємо такий бюджет, - пояснив В’ячеслав Лебідь.
То хто ж і за чиї кошти має застосовувати нові методики для виховання дітей з особливими потребами, організовувати цікаві розвиваючі гуртки, слідкувати за належним лікуванням і харчуванням дітей?
Батьки самостійно? Влада без участі батьків? Хто?
Виходиш на вулицю і бачиш, батьки дякують кандидатам у депутати за встановлені дитячі майданчики чи разову допомогу. А що робити після виборів? Знову чекати наступних?
Проблем освіти, дозвілля дітей та молоді ще дуже багато.
Організатори круглого столу наголошують: «Всіх проблем одразу охопити не можна. Проте, треба знайти цілі вирішення цих проблем. Звичайна констатація факту не сприяє вирішенню проблеми. Громада може вирішити свої проблеми і без влади. Але навколо цього треба об’єднатися всім. І не перекладати свої обов’язки на інших».
Висновок – доки люди не звертатимуть уваги на проблеми і не намагатимуться самі їх вирішити, нікому вони потрібні не будуть. Активізуєш себе і однодумців – тоді й отримаєш якусь допомогу. Не від власного уряду, хоч від міжнародних фондів.
Вихід завжди є. Головне боротися і шукати. Не лише перед виборами, а щодня.
Жителі міста хочуть, щоб діти навчалися в кращих умовах, мали можливість відвідувати гуртки та мати право на належний розвиток, - зазначили організатори круглого столу.
Також організатори наголосили, що основні проблеми знаходяться у площині бездіяльності влади. Саме влада не створює належних умов для виховання і розвитку молоді. І молодь починає деградувати.
Проте молодіжний активіст Станіслав Тавлуй у своїй доповіді цю тезу заперечив: «Дійсно, влада робить дуже мало. Але мають бути недержавні організації, які займаються організацією дозвілля. Молодь аж ніяк не деградує. Просто намагається шукати вихід. Переїздить у більші міста. Або ж їде за кордон».
Неодноразово учасники круглого столу зупинялися на проблемах дозвілля дітей та молоді. Адже зайнятість у школі чи інших навчальних закладах не є повною. Куди піти і що робити? Нема гуртків. Якщо ж є, то за них треба платити. Молодь теж не має органічних умов для власного духовного розвитку. То чи одна лише влада в цьому винна?
- Мы сами не уделяем детям внимания. А свои обязаности переводим на садики, школы. На конфетку. Иди погуляй. Так делают все. От власти до родителей. Если сегодня у нас не будет времени для детей. Завтра мы станем им не нужны. Мы не будем авторитетами, - наголосила у своєму виступі Ірина Новакова.
А що робити коли дитина - інвалід? Навіть здорові діти не знають куди себе подіти. Як ходити на гуртки, секції чи навіть до магазинів?
- Нема пандусів. Інвалід має прилаштовуватися до умов. А насправді суспільство має все робити, щоб інваліди не відчували себе іншими, - зазачила Зінаїда Шедіна.
Чому влада у такому випадку бездіяльна? Гроші в бюджеті закладені. А де ж результат?
Про ефективну самоорганізацію людей у цьому напрямку на прикладі роботи громадської ради столичного центру «Охматдит» і її голови опікунської ради Оксани Корчинської розповів присутнім народний депутат України Валерій Дубіль:
- Прихований дефіцит не дозволяє нам нормально фінансувати освіту. Не вистачає коштів. А ми приймаємо такий бюджет, - пояснив В’ячеслав Лебідь.
То хто ж і за чиї кошти має застосовувати нові методики для виховання дітей з особливими потребами, організовувати цікаві розвиваючі гуртки, слідкувати за належним лікуванням і харчуванням дітей?
Батьки самостійно? Влада без участі батьків? Хто?
Виходиш на вулицю і бачиш, батьки дякують кандидатам у депутати за встановлені дитячі майданчики чи разову допомогу. А що робити після виборів? Знову чекати наступних?
Проблем освіти, дозвілля дітей та молоді ще дуже багато.
Організатори круглого столу наголошують: «Всіх проблем одразу охопити не можна. Проте, треба знайти цілі вирішення цих проблем. Звичайна констатація факту не сприяє вирішенню проблеми. Громада може вирішити свої проблеми і без влади. Але навколо цього треба об’єднатися всім. І не перекладати свої обов’язки на інших».
Висновок – доки люди не звертатимуть уваги на проблеми і не намагатимуться самі їх вирішити, нікому вони потрібні не будуть. Активізуєш себе і однодумців – тоді й отримаєш якусь допомогу. Не від власного уряду, хоч від міжнародних фондів.
Вихід завжди є. Головне боротися і шукати. Не лише перед виборами, а щодня.