З Україною в серці… в чернігівський під’їзд
Останній під’їзд будинку №167-а, що на вулиці 1 Травня, в Чернігові нагадує про найдорожчі поняття (хотілось би) для кожного українця: Україну, сім’ю і мир.
Цей під’їзд на території комунального підприємства ЖЕК-10 уже «засвітився» в одній із програм на всеукраїнському телеканалі.
Розписаний він на хвилі патріотизму чотири роки тому – влітку 2014 року.
Інтернет підказує , що цей чотиривірш (катрен) уперше з’явився в мережі 30 травня 2014 року. Першими його цитують «Кареглазка», Елена Менщикова, Ирина Зелёная, Оксана Бурега . Як "експорт" в російські соцмережі.
А потім чотиривірш з’явився на під’їзді будинку цього будинку.
«Хай мати не побачить смерті сина,
Хай дівчина не плаче за коханим,
Хай батько зможе виростить дитину,
Хай прийде мир на нашу Батьківщину.»
У вірші те, що нам найдорожче - мати, син, дівчина, коханий, батько, дитина, мир і батьківщини – України на синьо-жовтому тлі державного прапора.
Тоді ж, поруч за десять метрів, на вході в підвальне приміщення з’явився і напис чорною фарбою, забутий з часів холодної війни. Але вже не «убежище», а українською - «укриття».
… Саме такий вхід до під’їзду один у ЖЕКу-10. Один у Чернігові. Це пам’ять того, що з нами відбулося. І триває.
Адже війна з підступним північний сусідом, який стверджує, що «іх там нєт»( з кількістю танків, більше ніж в Європі), не закінчилася…
Тільки емоції у нас пригасли, як потьмяніли яскраві фарби на під’їзді, розфарбованому улітку 2014 року…
Цей під’їзд на території комунального підприємства ЖЕК-10 уже «засвітився» в одній із програм на всеукраїнському телеканалі.
Розписаний він на хвилі патріотизму чотири роки тому – влітку 2014 року.
Інтернет підказує , що цей чотиривірш (катрен) уперше з’явився в мережі 30 травня 2014 року. Першими його цитують «Кареглазка», Елена Менщикова, Ирина Зелёная, Оксана Бурега . Як "експорт" в російські соцмережі.
А потім чотиривірш з’явився на під’їзді будинку цього будинку.
«Хай мати не побачить смерті сина,
Хай дівчина не плаче за коханим,
Хай батько зможе виростить дитину,
Хай прийде мир на нашу Батьківщину.»
У вірші те, що нам найдорожче - мати, син, дівчина, коханий, батько, дитина, мир і батьківщини – України на синьо-жовтому тлі державного прапора.
Тоді ж, поруч за десять метрів, на вході в підвальне приміщення з’явився і напис чорною фарбою, забутий з часів холодної війни. Але вже не «убежище», а українською - «укриття».
… Саме такий вхід до під’їзду один у ЖЕКу-10. Один у Чернігові. Це пам’ять того, що з нами відбулося. І триває.
Адже війна з підступним північний сусідом, який стверджує, що «іх там нєт»( з кількістю танків, більше ніж в Європі), не закінчилася…
Тільки емоції у нас пригасли, як потьмяніли яскраві фарби на під’їзді, розфарбованому улітку 2014 року…