«Чернігівські відомості» пішли у вільне, але коротке плавання

Комунальна газета «Чернігівські відомості», котра слугувала піар-майданчиком попереднього міського голови Соколова, виявилась непотрібною новому меру – Атрошенку.
Ще б пак: він себе вже забезпечив медіа-ресурсами так, що з ними і поруч не валялася якась комунальна газетка.
Щодо неї є в мене деякі думки. З ними я «пхаюся на люди» свідомо саме ПІСЛЯ рішень міськради.
Отже, цій газеті з тритисячним тиражем – гаплик. І, напевно, стрімкий.
Тому що ця комунальна редакція неефективна ані в фінансовому розумінні, ні в якості наповнення. І з нинішнім тиражем номера у 3 тисячі, хоч би раптом стала економно видавати цікавенну газету – не жилець. Репутація - штука інертна, особливо у пресі. За ті роки, що газета була на ринку, вона не набула читачів, а виховала відразу і у тих, яких «люб’язно зібрала» влада.
Одне можна втулити "якщо". Якщо конкурси на отримання бюджетної грошви не будуть припосані під конкретно цю газету. Тобто якщо вся ця метушня з реформуванням-"розкомуналенням" НЕ виявиться фіговим листком.
На ваші гроші
Цей самий "гаплик" проглядався... ні - висів грандіозною скелею над газетою з давніх-давен. Висів на мотузці бюджетного фінансування. А витрачалося воно... Та це видно вже по даних на останній сторінці газети.
Кадри! Вони, як казав один дідусь, "решают все". З переліку телефонів видно, що в колективі, який робить 9 газетних сторінок (16 мінус 7 на ТБ-програму) ще й відділи організовані. Відділ міських новин є, рекламний...
Щоб фінансування рахувати (це вже за моїми даними, які можуть бути не зовсім достовірні) – є цілих два! бухгалтера.
Для чогось в паперовій газеті, котра на місяці робить 9*4=36 інформаційних і в переважній більшості ТЕКСТОВИХ сторінок, в штаті є… фотограф. Це маячня просто! Принаймні, з точки зору ефективності.
Кореспонденти – не знаю, скільки їх. Цікаво навіть не це. З недавнього інтерв'ю редактора Ірини Мокроусової, цитата: «...журналіст із стажем понад 10 років нині отримує менше 2 тис. гривень». Якщо при цьому вони не розбіглися на будь-яку іншу роботу, то в мене великі сумніви: навіщо таких слід було брати?
Врешті-решт, наскільки я зрозумів з люб'язно викладеного у Facebook колажу, в редакції "Відомостей" – 14 осіб. Жах... 14 зарплат за 36 сторінок в місяць.
І на додачу – витрати на приміщення для них.
Дуже показова щодо раціональності наявність ШЕСТИ стаціонарних телефонів. Телефон є навіть у... верстальника газети! Йому (їй) це навіщо? За це ж бо слід платити "Укртелекому", а апетити у нього – ого! Це щомісяця шість абонплат та плюс розмови.
Завдання і тло
З тих 36 сторінок, між іншим, не всі будуть заповнені матеріалами працівників редакції. Адже призначення комунальної газети міськради – інформувати про діяльність/рішення міськради. Принаймні, я саме так розумію завдання комунальної преси.
Проте завдання комунальної преси насправді, як вже згадувалося на початку, було іншим. А саме: Соколов - молодець, дуже молодець і знову молодець, а водоканал - потужно працює. І так далі...
То хоч би якесь тло було для цього. Тло, через яке буде неприємно брати до рук соколовську пропаганду. Однак і тло, вибачте, тхне.
Мабуть, тільки в комунальній газеті могли додуматися влаштувати травлю журналіста іншого видання тільки через те, що фотографував вулиці, а в кадр випадково потрапила якась працівник міськради. Пасквіля наваяли, «розбор на парткомі», тобто в якійсь псевдогромадській раді влаштували…
Це, вибачте, одне з двох. Або в комунальній газеті на всіх ланках невігласи, які не в курсі змісту ст. 307 Цивільного кодексу, що стосується фотографування на вулиці (агов, фотокореспондент на комунальній зарплаті!), або, вірогідніше, пані редактор готова влаштовувати випад проти колег на догоду пихи кожного клерка міськради.
Зітхнуть з полегшенням
Це замість якогось цікавого чи корисного матеріалу. Які б хоч якось згладили враження вимушених читачів від примусової передплати. А це – чи не всі працівники підрозділів міськради. Ті самі, які вимушені (були?) передплачувати цей паперовий продукт.
Нині, якщо НЕ збережеться практика принудилова – гаплик. Це друга, окрім відключення фінансування і його неефективного використання, вагома причина швидкого закінчення життя «Чернігівських відомостей».
Виверталася пані Мокроусова, як вуж на сковорідці, в недавньому інтерв’ю. «Ми й раніше нікого не примушували передплачувати», – каже вона. Та згоден! Бо це за вас робили. Скажімо, заступниця Соколова на ім’я Оксана просить підрозділи міськради прозвітувати, як у них працівники оцю газету передплачують. А звітувати «нагору» треба ж мати чим, правильно, панове читачі?
Зараз кожен, хто був одиничкою в тих звітах, з полегшенням зітхне, почувши про кончину «Чернігівських відомостей».
* * *
Чому я взагалі про це базікаю? Та є певний досвід, теж з газетою на 16 сторінок. З одним телефоном на редакцію, котра розміщувалася в одній кімнаті. Газету робив колектив з шести осіб, з яких кореспондентів – троє, тобто половина! Які працювали якісно й кількісно зовсім не так, як «журналіст із стажем понад 10 років» з комунальної газети. Читачеві ж до дідька стаж автора – йому важливе зовсім інше.