Рубен: Я не так уявляв собі перехід в "Динамо"
Аргентинський форвард "Динамо" Марко Рубен в інтерв'ю "СЕ" погодився, що його адаптація в новій команді затягнулася, але дав зрозуміти, що здаватися не збирається.- Як оцінюєте свою сьогоднішню форму? - Питання форварду, який востаннє виходив на поле в динамівській футболці в домашній зустрічі Ліги чемпіонів з "Порту".
- Мені складно про це судити. Звичайно, той факт, що практично весь сезон я провів на лаві запасних, не може радувати... Але рішення, кому виходити на поле, приймає лише головний тренер і не гравцям це обговорювати. Напевно до складу потрапляє той, хто на даний момент знаходиться в кращих кондиціях. Зрозуміло, що відсутність більш-менш постійної ігрової практики на мені відбивається не найкращим чином, але я продовжую вірити в себе і працювати на тренуваннях, щоб звернути на себе увагу тренерського штабу та закріпитися в основному складі.
- Чи не здається вам, що адаптація дещо затягнулася?
- Складно не погодитися. Переходячи в "Динамо" з "Вільяреала", я собі цей процес уявляв трохи не так. Думав, почну грати якщо не з першого дня, то незабаром... Але що поробиш? Значить, так треба. Я тренуюся, звикаю до схеми гри команди, до вимог тренера, вливаюся в колектив. Подивимося, що буде далі.
- Якщо взимку вам будуть запропоновані варіанти оренди, розглянете?
- Про це зараз не думаю. Подібні речі вирішує керівництво. Поки немає про що говорити.
- Можна сказати, що ваші очікування від переходу в український клуб не виправдалися?
- Ще рано робити подібні висновки. Звичайно ж, я приїхав сюди грати і забивати м'ячі. Поки мені похвалитися нічим, але надії не втрачаю. Буду працювати, щоб тримати себе в потрібному тонусі і чекати, поки дадуть шанс проявити себе.
У побутовому плані мені все дуже подобається. Я люблю гуляти Києвом. Чесно кажучи, був дуже здивований, коли звернув увагу, що місто збудоване на такій горбистій місцевості. Тут суцільні спуски і підйоми, красива річка. Дуже красиво. Я з дитинства звик до зелені. Спочатку мене лякали страшними холодами, але поки я не відчув нестерпної температури.
