Нєменучий розкол євромайдану
Слід констатувати, що Євромайдан не витримав випробувань часом. За місяць свого існування, народ, який зібрався на Майдані почав групуватися за інтересами. Натовп виходить з-під контролю, передбачається неминучий розкол. Проплачені координатори Євромайдану, які невтомно намагаються зомбувати присутніх утопічними опозиційними ідеями, все частіше констатують випадки поступової втрати контролю над окремими громадськими організаціями. Від безцільного «стояння», в середовищі майдану все частіше виникають різноманітні конфліктні ситуації, які залагоджувати та замовчувати стає дедалі важче. Опозиційні лідери поступово втрачають свій авторитет серед майданівців, які за місяць почали забувати першопричину свого зібрання.
В першу чергу це стосується «афганців», які останнім часом намагаються проявляти власну ініціативу, не погоджуючи свої дії з іншими учасниками Євромайдану. «Афганці» висловлюють наміри щодо організації масового голодування, що, на їх думку, повинно активізувати протестну діяльність мітингувальників. Крім цього, «нацики» почали чіплятися до «афганців» з вимогою зняти нарукавну емблему у вигляді червоної зірки, що послугувало виникненню нової конфліктної ситуації.
Координатори намагаються всіма силами та засобами придушити подібні ініціативи, проте марно, адже неконтрольований натовп – страшна сила, а контролювати нікому, бо лідери опозиції втратили свій вплив на майдан, присутні зневажають їх за зраду інтересам народу заради власних політичних амбіцій. Трійка об’єднаних опозиціонерів насправді виявилася роз’єднаними політиками, переслідуючими власні політичні цілі.
Потрібно визнати, що опозиція виявилася безпорадною та безпомічною у гонитві за власними політичними амбіціями. Протримавши місяць євромайданівців під дощем та снігом, жодного конструктивного рішення, жодних конкретних пропозицій та дій, жодних позитивних змін на краще. А чи була вона взагалі, та горезвісна опозиція, адже на майдані ми бачили трьох політиканів, що за будь-яку ціну намагалися перетягнути електорат на свій бік. Проте, як зазвичай опозорилися не лише на всю Україну, але і на всю Європу. Наразі, цікаво, що далі буде з Майданом та хто візьме на себе відповідальність за чергове глибоке розчарування українців?
В першу чергу це стосується «афганців», які останнім часом намагаються проявляти власну ініціативу, не погоджуючи свої дії з іншими учасниками Євромайдану. «Афганці» висловлюють наміри щодо організації масового голодування, що, на їх думку, повинно активізувати протестну діяльність мітингувальників. Крім цього, «нацики» почали чіплятися до «афганців» з вимогою зняти нарукавну емблему у вигляді червоної зірки, що послугувало виникненню нової конфліктної ситуації.
Координатори намагаються всіма силами та засобами придушити подібні ініціативи, проте марно, адже неконтрольований натовп – страшна сила, а контролювати нікому, бо лідери опозиції втратили свій вплив на майдан, присутні зневажають їх за зраду інтересам народу заради власних політичних амбіцій. Трійка об’єднаних опозиціонерів насправді виявилася роз’єднаними політиками, переслідуючими власні політичні цілі.
Потрібно визнати, що опозиція виявилася безпорадною та безпомічною у гонитві за власними політичними амбіціями. Протримавши місяць євромайданівців під дощем та снігом, жодного конструктивного рішення, жодних конкретних пропозицій та дій, жодних позитивних змін на краще. А чи була вона взагалі, та горезвісна опозиція, адже на майдані ми бачили трьох політиканів, що за будь-яку ціну намагалися перетягнути електорат на свій бік. Проте, як зазвичай опозорилися не лише на всю Україну, але і на всю Європу. Наразі, цікаво, що далі буде з Майданом та хто візьме на себе відповідальність за чергове глибоке розчарування українців?