Чечетов: Чернігівський округ ми програли, але Атрошенко буде на нашому боці

До Вашої уваги частина інтерв’ю народного депутата України, одного зі спікерів Партії регіонів щодо його оцінки виборів на Чернігівщині газеті "Деснянська правда".

— Вибори на Чернігівщині пройшли без жодних ексцесів, без нарікань і бруду.

Вибори пройшли цивілізовано.

Якраз так, як того вимагав Президент України від глав обласних державних адміністрацій — забезпечити максимальну відкритість задля чесної політичної конкуренції і виключити саму можливість дискредитації країни через брудний виборчий процес.

У цьому плані Чернігівська обласна державна адміністрація спрацювала на відмінно. І тут треба віддати належне всім відповідальним посадовим особам на чолі з Володимиром Миколайовичем Хоменком.

— Тепер, Михайле Васильовичу, ми маємо на Чернігівщині шість мажоритарних округів. Чернігівщина таким чином може розраховувати на шістьох лобістів наших крайових інтересів у парламенті. Що це за люди? Чого від них очікувати? На кого вони працюватимуть? На область чи на себе? Ось ті питання, що хвилюють наших людей. Ви особисто знаєте, напевно, кожного з шести наших мажоритарних обранців. Що можете сказати про кожного з них? Якщо, звичайно, ваша ласка і якщо маєте бажання про цих людей щось сказати.

— Перепрошую, хтось може розцінити це як нескромність, але одразу тут зауважу чи поправлю вас — Чернігівщина у парламенті матиме не шість лобістів, а сім. Ви забули про Чечетова. Бо хоча я не йшов по мажоритарному округу, а став парламентарем за списком партії, але я вам даю слово, що долучу до розвою області весь свій потенціал, всі свої знання і силу. Я як працював тут, так і надалі працюватиму. Тому нас буде сім у Верховній Раді.

Тепер щодо новообраних депутатів за Чернігівськими мажоритарними округами. Ну, найперше, треба сприйняти вибір наших людей таким, яким він є. Дехто із великих політичних розумників, спираючись на логічні умовиводи, то там, то там, чуємо, доводить, що люди обрали не того. А я завжди кажу: не люди винні, а той, кого не обрали. Люди знають кого обирати.

На Чернігівщині у мажоритарних округах люди проголосували за особистостей, за більш сильних або модне тепер слово — харизматичних людей, за тих людей, яких вони знають, за тих, що більш «розкручені». Які з них будуть парламентарі — то вже інша справа. Але тут, як у тому футболі. От буває проти сильної команди виходить набагато слабша, ну, мало не дворова. Але ця дворова команда настільки мобілізується на конкретну гру, що сильніші, захоплені зненацька цим напором, програють. Бо вони подумали, що виграють на одній нозі. А слабші сконцентрувались і дали бій.

Так часто трапляється і в політиці. Тут доречний приклад Олександра Соколова. Я з глибокою повагою ставлюсь до Олександра Володимировича. Але він, напевно, недооцінив суперника, подумав, що може виграти на авторитеті, що у він у місті справжній господар, а він і справді добрий господар, і тому, можливо, розслабився, недопрацював. І, можливо, саме самовпевненість і підвела його. Я не стверджую, я не знаю достеменно як воно є, але я так логічно розмірковую.

— Щодо чернігівського міського голови, то місцеві політологи в один голос запевняють, що його поразка цілковито на його совісті. Він справді дуже легковажно підійшов до виборчого процесу. Йому навіть закидають, що він не тільки не виправдав довіру партії, а й буцімто зумисне йшов до такого фіналу виборчої гонки. Кажуть, що під кінець виборів він уже «передумав» міняти Чернігів на Верховну Раду, бо йому і в Чернігові не зле...

— Думаю, стосовно «передумав» — то вже занадто. То вже чиїсь нездорові фантазії. Все набагато простіше. Десь, можливо, Олександр Володимирович розслабився, десь не спрацювали чи помилились його політичні технологи. А його суперник натомість, я знаю, був активний, напористий, нахрапистий. От воно все і збіглося. Але не треба думати, що це трагедія. Нема трагедії і нема підстав посипати голову попелом.

— Михайле Васильовичу, ну, у Партії регіонів претензії до Олександра Соколова є?

— Партія робитиме аналіз всіх мажоритарних округів і виборів загалом. Це обов’язково. Але трохи перегодом. Звичайно, партія не збирається робити гарне лице при поганій грі. Що тут казати, ми чернігівський міський округ програли. Хоча мали всі підстави виграти. І якщо по деяких інших чернігівських округах йшли самовисуванці, то чернігівський міський голова позиціонував себе як член нашої партії. І він програв нашому політичному опоненту. Я не кажу — ворогу, в жодному разі, кажу, що він програв нашому опоненту. І це програш. Якраз найбільше, де ми програли — це Чернігів. Бо тут ми програли своєму ідеологічному опоненту. І загалом, якщо оцінювати мажоритарні округи, то з шести ми програли якраз той округ, про який зараз говоримо.

Але, об’єктивно кажучи, велика провина в цій поразці є й партійної організації Партії регіонів, яка не спромоглася своєчасно зреагувати та активно втрутитись у виборчий процес в цьому окрузі, переламати ситуацію та всебічно підтримати свого висуванця. Мабуть ми забули про головне, що ми ж єдина команда. В цьому ж наша сила. Я впевнений, що Олександр Володимирович як сильна вольова людина, як мудрий та виважений політик ще багато користі принесе своїм землякам на посаді мера стародавнього міста Чернігова.

Програв і Станіслав Прокопенко. Але програв супернику, який не ідентифікував себе як наш політичний опонент. Тому цей політичній «бій» закінчився, і тут теж сторінку перегорнуто, і я сподіваюсь, що пан Атрошенко буде на нашому боці барикад, він буде або в Партії регіонів, або в якійсь незалежній фракції, але я майже переконаний, що пан Атрошенко не буде в розташуванні наших опонентів. Я не сумніваюся, що він підставить плече під програму Президента. Що стосується Станіслава Прокопенка, то він був і завжди буде у команді Президента Віктора Януковича. Він молода, талановита людина, успішно працює на посаді першого заступника голови Чернігівської ОДА. Ні у кого не має сумніву, що в нього блискуче політичне майбутнє.

— Михайле Васильовичу, а Микола Рудьковський?

— Микола Рудьковський — найперше уродженець Чернігівщини. Я знаю: він патріот Чернігівщини. Тому і працюватиме на цей регіон. І він також ніколи не буде на боці наших політичних опонентів. Він працюватиме на програму Президента. Він молодий, активний, повний сили політик, який ще своє слово в політиці не сказав. Рудьковський — хороший вибір розсудливих людей. І це у парламенті наш багнет.

— Іван Іванович Куровський.

— Це є високоморальний державницький чоловік. Одного разу він потрапив до відомої політичної сили і чесно працював у парламенті, але ж я знаю, як незатишно йому було серед тих людей. Адже ж там — руйнівники. А він усе своє життя будує. Я знаю Івана Івановича. І дуже його поважаю. Він не балагур і не словоблуд. Він людина-творець, він будівельник. А скільком людям він допоміг! А ось так політично трапилося, що він був у тому таборі, де був абсолютно не логічно. Це не та політична сила, не для таких людей. Івану Івановичу не місце було серед руйнівників. Він творець. Через те він пішов з тієї сили. Він переконливо переміг у своєму окрузі. І я маю впевненість, що він працюватиме на Чернігівщину і ніколи також не приєднається до руйнівників.

— Ігор Рибаков.

— Він ішов на вибори як самовисуванець. І ясно, що ніколи не буде по той бік. Він працюватиме також і на Чернігівщину, і на Партію регіонів, і на Україну.

— Олег Ляшко.

— Яскравий і неординарний. Можна по-різному до нього ставитись, напевно, є за що критикувати. Я знаю цього політика давно і добре, у нього є гарні риси і не дуже, але для Чернігівщини це не найгірший вибір. Я вас запевняю: Олег Ляшко для Чернігівщини горло дертиме і люди відчуватимуть, що вони обрали того, хто про них дбатиме.

Підбиваючи підсумки по цих шести округах, ще раз наголошу, що ми програли тут лише в одному окрузі — це по місту Чернігову. Тут виграв наш політичний опонент. Але. Я знаю, що пан Дубіль — людина молода, розумна, він з бізнесу. Я знаю, що він багато вкладав у місто. І я чомусь думаю, що він мудра людина. Я думаю, що він, розуміючи рівень довіри людей, навіть залишаючись в опозиції, не робитиме дурниць і працюватиме на благо тих людей, котрі його обрали. Тому в цих мажоритарних округах зібрались активні і, переконаний, продуктивні політики — сім політиків, бо сюди я дораховую і себе, які чесно працюватимуть на Чернігівщину.

— Не можу не спитати вас про те, що недавно прозвучало на одному політичному клубі. Якраз про той болючий для вас програш в місті. Хтось запевняв, що якби ПР поставила не на Олександра Соколова, а, скажімо, на Володимира Хоменка, то результат був би позитивним. Інша річ, чи забажав би балотуватися сам керівник області і чи отримав би він індульгенцію Президента?

— Згоден. Згоден з тим, що якщо би він пішов на вибори по місту, то він би мав величезні шанси. І не тому найперше, що він багато зробив для міста, він швидше зробив для всієї області, але він мав би величезні шанси в місті з іншої причини, і чи не найважливішої у таких виборчих баталіях — він би виклався на сто відсотків. Це я кажу те, що знаю. Це якраз та людина, яка не зупиняється, яка не спочиває на лаврах. Яка не чекає оплесків за зроблену вчора роботу, бо він уже взявся за нову справу. Переживати за справу, «горіти» за те, про що тебе попросили чи доручили, де на тебе покладаються і сподіваються — ось ті якості, яких декому бракує, і що є причиною болісних невдач. Але то все було б, якби було. Що ж до Володимира Миколайовича Хоменка — так то зовсім інший масштаб і інші завдання. Він капітан. І він править потужним кораблем, і править, як дай Бог багатьом.