Політтехнолог Тарас Вознюк. Смерть у 40 років

Розум, активність, молодість, патріотизм - таку характеристику він одержав від організаторів Чернігівського товариства української мови „Просвіта” на час становлення організації у 1989 році.

Невипадково, він - наймолодший - був з нами з нами 29—30 вересня 1990 року на конференції Товариства української мови імені Тараса Шевченка в місті Києві. Саме там було зроблено це заглавне та останнє фото цієї добірки.

Інші фотографії, які тут представленні, належать до діяльності Тараса після 2004 року, коли у мене з’явився цифровий фотоапарат.

Кожен може оцінити, побачити, що він обрав собі неспокійну долю. Його часто можна було помітити на сесіях, як міської, так і обласної ради, з відомими політиками, депутатами.

Я виклав УСІ фотографії, які вдалося знайти в своєму архіві.

Тарас ніколи не був моїм другом. Востаннє в одній команді ми перетиналися у 2003 році.

Він був мастак на різні витівки, як і належить розумному політтехнологу. Розум – це те, що змогла забрати тільки смерть.

Чи достатньо було в Тарасі позитивного - оцінить тільки Всевишній.

Нещодавно я прочитав у ювілейному журналі „Літературний Чернігів” оповідання Петра Сороки „Складне запитання”. Там Всевишній запитує чоловіка, який помер, що він зробив гарного у житті, чим може пишатися?

Кожен має відповісти на це запитання. Тарас – теж.