Земельний дерибан на вулиці курсанта Єськова

Але вважаючи на те, що землю під приватну забудову в нас ще й досі роздають безкоштовно, ті, хто пасеться біля владного корита, вирішили: а чому б не заробити: і мрію «справжнього українця» втілимо в життя, і свій статок покращимо! Сказано – зроблено…

Гроші не пахнуть (с)

Оскільки бажання жити поблизу річок та лісів у українців – споконвічне, багато земельних ділянок, які відповідають вимогам «справжнього українця» є історичною спадщиною. Так на березі річки Стрижень, в районі вулиці Курсанта Єськова люди селилися ще понад чотири тисячі років тому. Тим, хто цікавиться історією нашого міста добре відомо, що саме в цьому місті знаходиться пам’ятка археології – «Стрижень-1», яка датується ще ІІ-м тисячоліттям до нашої ери. Звісно, держава взяла під охорону цю унікальну ділянку землі ще у 1998 році присвоївши їй охоронний номер, та включивши до переліку земель державної власності.

І думаєте те, що держава охороняє історичну спадщину, спинило наших можновладців? Звичайно ж ні! Історична пам’ятка – це щось химерне. А от гроші – це зовсім інша річ! Тих, хто дерибанив надбання держави, мабуть, зовсім не хвилювало, що вони продають пам'ять своїх пращурів...

Землю «відбивали» п’ять років!

З позовної вимоги прокуратури м. Чернігова (судове засідання 13 січня 2009 року):
«В першій декаді листопада 2007 року службові особи управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради зловживаючи своїм службовим становищем і діючи в інтересах громадян (перелік десяти осіб – авт.) за відсутності в установленому законом порядку проектів відводу земельних ділянок, та достовірно знаючи, що на земельній ділянці по вулиці Єськова в м. Чернігові розміщена пам’ятка археології – поселення «Стрижень-1», ІІ-го тисячоліття до нашої ери, яка взята на державний облік розпорядженням Чернігівської ОДА №856 від 28.12.1998 року, та відповідно до Земельного Кодексу України може перебувати виключно у державній власності, всупереч інтересам служби підготували проект рішення щодо затвердження проектів відведення земельних ділянок та можливості передачі зазначених ділянок у приватну власність в той час як вказані проекти відведення земельних ділянок не були затверджені в установленому законом порядку. На підставі вказаного проекту рішення 21.11.2007 року 22 сесією 5 скликання затверджено проекти відведення земельних ділянок та передано у власність відповідачам безкоштовно 7 земельних ділянок з земель запасу площею по 0,10 га кожна по вул. Курсанта Єськова, чим завдано тяжких наслідків інтересам держави на суму 585 410 грн…»

Хто був на тій, 22 сесії 5 скликання, чудово пам’ятають, що питання щодо історичної складової цих ділянок порушувалося окремими депутатами. Так що сказати, що наші обранці не знали що робили, не можна! Рішення було схвалене, і історична спадщина «маленьких українців» відійшла приватним особам – «справжнім українцям»! Після цього були неодноразові протести прокуратури щодо незаконності такого рішення, але готувалися відповідні рішення ради, які виносилися на розгляд. А депутати сумлінно їх ігнорували. Таким чином процес просто затягувався…

На початку червня 2008 року прокуратура міста Чернігова порушила кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 364, ч.2 ст.366 КК України за фактом службового підроблення та зловживання службовим становищем службовими особами Управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради.

Нові власники земельних ділянок певно зрозуміли, що справа починає тхнути, і вирішили позбутися землі. Четверо з землевласників, в оди і той же день, 04.07.2008 року звернулися до одного й того ж нотаріуса і продали свої земельні наділи. Цікаво, що продаж земельних ділянок відбулася за одну й ту ж суму – 37 300 грн. Гроші були отримані ще до підписання договорів. Ці обставини і прокуратура і суд розцінили як намагання переоформити право власності і створити таким чином добросовісність набуття права власності на землю новими власниками.

Мабуть не варто було розраховувати на те, що при розгляді справи у суді, землевласники признають свою провину. Вони і їхні представники в один голос стверджували, що є добросовісними набувачами, а право власності є непорушним. Як на нашу думку, не менш цікавою була позиція Чернігівської міської ради з цього питання. Представник ради наполягала на тому, що розпорядження землями ЗУ «Про місцеве самоврядування» та Земельним Кодексом України відноситься виключно до компетенції міської ради. А оскільки на день передачі земель відповідачам рішення міськради про історико-культурне значення земель було відсутнє, значить і ділянки не відносяться до особливо цінних! Крім цього представник Чернігівської міської ради наполягала, що відповідно до закону не передбачено такого способу захисту цивільних прав, як скасування рішення органів місцевого самоврядування.

Тоді, 13 січня 2009 року Деснянський районний суд Чернігова підтримав позицію прокуратури міста. Рішення 22 сесії 5 скликання Чернігівської міської ради стосовно 7 земельних ділянок по вулиці Курсанта Єськова були визнані незаконними і скасовані. Суд вирішив земельні ділянки повернути у власність держави, а земельні акти, видані як першим, так і другим набувачам землі, визнати недійсними. Також було визнано недійсними договори купівлі-продажу землі. Суд постановив повернути гроші за землю (по 37 300 грн.) кожному покупцеві. З Чернігівської міської ради стягнути 30 грн. за інформаційне забезпечення процесу і 1700 грн. державного мита. Але крапку у справі було ставити зарано…

Дивно, але закон переміг

Важко уявити, щоб ті, хто вже тримав у руках жадану земельку, так просто з нею розсталися. Окрім того, бути такого не могло, щоб Чернігівська міська рада просто так визнала свою провину. Тому, у встановлений законом термін була подана апеляція на рішення суду першої інстанції.

Не будемо розповідати про аргументи, які приводилися в апеляційному суді сторонами, але зазначимо тільки, що 23 липня 2010 року рішення суду першої інстанції було скасоване. Апеляційний суд ухвалив нове рішення, яким відмовив у задоволенні позову прокуратури міста. Чернігівська міська рада і власники земель на березі Стрижня були, як то кажуть, на коні!

Але мабуть і для прокуратури ця непроста земельна справа стала справою честі. 29 вересня 2010 року від заступника прокурора Чернігівської області до Верховного Суду України надійшла касаційна скарга, в якій заявник (прокуратура області) просив скасувати рішення апеляційного суду і залишити у силі рішення суду першої інстанції. 10 жовтня 2011 року Ухвалою Верховного Суду України справу було призначено до розгляду.

У зв’язку зі змінами у судоустрої України, який відбувся саме у той час, справу було передано на розгляд до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ. Суд встановив, що Чернігівська міська рада не мала повноважень приймати рішення про передачу спірних земельних ділянок по вул.. Курсанта Єськова у власність громадянам. Оскільки правовий акт не відповідає законові в порушує права власника (тобто, держави), він визнається судом незаконним і скасовується. Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ визнав, що суд першої інстанції правильно дав оцінку обставинам справи, та вірно застосував норми матеріального права, ухвалив законне і обґрунтоване рішення.

З матеріалів суду 23 травня 2012 року:
«Керуючись статтями УПК України, колегія суддів судової палати Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
ухвалила:
Касаційну скаргу заступника прокурора Чернігівської області задовольнити.
Рішення апеляційного суду Чернігівської області від 23 липня 2010 року скасувати, рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 13 січня 2008 року залишити в силі.
Ухвала оскарженню не підлягає. Підписи суддів»

Післямова

Завдяки наполегливості прокуратури історична спадщина була повернута державі і мешканцям Чернігова. Майже п’ять довгих років справа блукала по судових інстанціях, поки правосуддя не перемогло. Дуже добре, що на цих семи ділянках за п’ять років ще нічого не збудували, а то виникла б ще одна майже нерозв'язна проблема – знесення новобудов.
Треба зазначити, що таких справ як та, про яку ми розповіли – не так вже й багато. Зазвичай, приймаючи колективні рішення щодо того чи іншого важливого для суспільства питання, депутати не несуть жодної відповідальності перед законом, і змінити прийняте ними рішення майже неможливо навіть через суд. Бо рішення ж колективне. А щодо совісті, то для багатьох її давно вже замінили гроші. Не варто сподіватись, що хоч би якісь заходи будуть прийняті й до тих посадовців, що готували протизаконне рішення ради: влада своїх не здає.

Дивними, як на наш погляд, виглядали і суми, за які розпродавалася Чернігівська земля на березі Стрижня. На 04.07.2008 курс гривні до долара складав 4,89 грн. Тобто десять соток землі продавалося менш ніж за 8 тис. доларів США. Навіть виходячи з офіційної вартості землі, яку навела прокуратура у позові, вартість ділянок була занижена як мінімум понад два рази! Пройшовшись по Інтернет-сайтах міста Чернігова ми знайшли оголошення, де аналогічні (а може й ті самі) ділянки виставлені на продаж за 35 тис. доларів!
Практично неможливо підрахувати, скільки землі було роздано (а реально – розпродано) у Чернігові за роки незалежності. «Земельний бізнес» у раді процвітає. Чи положать цьому хоч колись край – нажаль, розраховувати не варто.