У Чернігові презентували комікс «Легенда про лопату». Чим він унікальний

Комікс про битву за польське містечко Замостя, яка відбулася у серпні 1920 року, презентували в Чернігові представники Інституту національної пам’яті. Під час оборони містечка, яка тривала близько трьох днів, об’єднані польсько-українські війська змогли відбити всі атаки кавалерії Першої кінної армії Будьонного. Зрештою, останні понесли колосальні втрати, лише дивом не потрапили в оточення і змушені були відступити у глибокий тил для відновлення боєздатності. Це була перша поразка будьонівців за довгі роки війни.

Фактично успішна оборона Замостя врятувала Польщу від поразки у війні. І якщо сусіди називають її найвеличнішою кавалерійською битвою з часів наполеонівських війн, то українцям вона відома дуже мало. Хіба що тому поколінню, яке на уроках співу вивчало пісню з такими рядками:

На Дону и в Замостье

Тлеют белые кости,

Над костями шумят ветерки.

Помнят псы-атаманы,

Помнят польские паны

Конармейские наши клинки.

Щоправда, про те, що воювати довелося не тільки проти «польських панів», а й проти українців, у цій пісні чомусь згадки не було. Як і про те, що «конармейские клинки» програли.

Коли руки стиралися в кров
Загалом, про війну, де поляки та українці виступали спільним фронтом проти більшовиків, у нас відомо дуже мало. Хоча в самій Польщі воїнів армії Української Народної Республіки, які врятували їхню державу від загибелі, пам’ятають і шанують дотепер. Для того аби згадати подробиці перебігу цієї війни, не вистачило б і кількох номерів газети. А от щодо самої битви, то достатньо сказати лише те, що Замостя мало стати, так би мовити, ключем до подальшого наступу більшовиків у глиб Польщі. Перша кінна армія Будьонного була найбільш боєздатним з’єднанням Червоної армії. За кілька років існування вони не зазнали жодної поразки, тож і на Замостя йшли, не сподіваючись на серйозний опір. Після України більшовики планували окупувати і Польщу.

На той час у самому містечку, яке і зараз приблизно співставне із Прилуками, дислокувалося не більше 3 тисяч війська. В основному то були польські частини, які відновлювалися після попередніх поразок, та інженерний курінь армії УНР. У ньому на той момент було всього 120 чоловік. Проте, як розповів художник і співавтор коміксу історик Володимир Поліщук, вони і відіграли чи не найбільшу роль. Та й комікс називається «Легенда про лопату» з цієї ж причини.

– Наші сапери змогли буквально за добу зробити повноцінні укріплення. А це майже 10 кілометрів загород. Яка це колосальна робота, навіть уявити складно. Долоні стиралися в кров. Будьонівці цього не врахували і вирішили брати місто знаскоку. Але напоролися на ці дроти – і в першу ж атаку втратили вбитими 500 людей, – розповів Володимир Поліщук.

Замостя не було якимось аж надто важливим пунктом. Проте це місто відкривало дорогу на Люблін, а далі й на Варшаву. І його штурм мав стати формальністю. Після першого штурму атаки не припинялися ще цілу добу. Конармійці намагалися прорватися в місто з кількох боків. Остання спроба відбулася о другій годині ночі. Власне, ті три дні, які Будьонний і витратив на безуспішний штурм, і стали безцінними. Адже за цей час на допомогу обложеним підійшли основні сили польського та українського війська.

Цікаво про складне
Писати про минувшину так, щоб було і зрозуміло, і цікаво, завдання не просте. Особливо нелегко зацікавити історією школярів. Тож формат коміксу підходить для них чи не найкраще. Власне, «Оборона Замостя» крім бібліотек уже потрапила в багато шкіл, і відгуки вчителів лише позитивні.

– Це цікавий формат для того, щоб його використовувати для проведення уроків. Нам уже відгуки приходили від учителів – кажуть, що історія цього періоду значно цікавіше заходить завдяки коміксу. Під час підготовки ми використовували справжні події та справжні фотографії. Наприклад, нам з польського архіву присилали світлини Замостя тих років, аби можна було намалювати правдиві панорами. Ми брали за основу справжні фотографії будьонівців, польських вояків та українських інженерів, – розповів співавтор сценарію коміксу Ігор Кромф.

Загалом, у самому коміксі показано лише останній епізод битви. Його головні герої – два друга, українець Гнат Вечірній та поляк Рафал Круц. Автори кажуть, що брали за основу реальних людей. А в самому Гнаті Вечірньому кожен читач може впізнати свого сусіда, дядька, брата чи навіть самого себе. Адже це спокійний і врівноважений чоловік, який понад усе любить робити щось по господарству. І він не хоче воювати. Але якщо вже доводиться, робить це так само, як і ремонт у власному будинку, – на совість.