Як живеться чернігівцям у країнах, де були зафіксовані спалахи коронавірусу

Новини про поширення коронавірусу у світі та заходи, які вживаються урядами різних країн для того, аби зупинити пандемію, оновлюються ледь не щогодини. Вулиці нещодавно велелюдних міст застигають у тривожному спокої, зупиняється громадський транспорт, припиняють свою роботу магазини, театри та музеї. Закриваються кордони, відміняється авіаційне та залізничне сполучення як між державами, так і окремими населеними пунктами. «Карантин» – слово, яким можна охарактеризувати життя цілих континентів.

Незважаючи на те, що голова держави закликав українців повертатися на батьківщину, надзвичайні заходи безпеки, вжиті як у світі загалом, так і в нашій країні зокрема, практично позбавили наших громадян такої можливості. Серед тих, хто нині з різних причин перебуває або перебував закордоном, чимало й жителів Чернігова. Ми зв’язалися з тими, хто живе або недавно побував в умовах карантину там, де він є значно жорсткішим, ніж в Україні.

Елизавета Калініна, студентка Інституту бизнесу у Празі:



– К сожалению, я не смогла провести этот карантин в Украине, хотя планы съездить домой были. Но еще с 16 марта все авиаперелеты отменены, а очереди на границе, если добираться автобусом, достигают пяти километров. Как по мне, то находиться в таком столпотворении длительное время еще опаснее для здоровья, чем коронавирус. К тому же я не смогла позволить себе стать частью этой сумасшедшей миграции и распространения вируса по странам, где случаев заболевания еще мало. Вдруг бы я подцепила где-то в Чехии коронавирус и привезла его в свою семью?

В данный момент в Чехии введен полноценный карантин с ограничением на выход из дома. Можно выйти лишь в магазин, аптеку и на работу. Кстати, из за карантина я лишилась работы, потому что была занята в отельной сфере. Весь персонал гостиницы сокращен, и сейчас она пустует.

В студенческом общежитии, где я живу, больше не работают различные службы. В некоторых общежитиях действует положение, при котором его в обязательном порядке должны покинуть все студенты-чехи, а иностранцы обязаны поселиться в определенные общежития с введенным карантином.

Информация о каждом новом изменении, которое вводится в стране, всем приходит в виде СМС на телефон. Первый случай заболевания коронавирусом был зафиксирован 3 марта. Сейчас же их более 200.

Дефицита продуктов в магазинах особого нет. Все зависит от конкретного маркета. Люди закупаются достаточно активно, но возле стеллажей стоят консультанты и бесконечно заполняют полки, так что визуально все и всегда на месте. А вот в маленьких магазинах заметно не хватает мяса и круп.

После начала эпидемии люди действительно начали опасаться заражения. Это проявляется в том, как они ведут себя на улицах. Так, заметно стало, что люди обходят друг друга, не садятся рядом в метро, не держатся за поручни, а на кнопки открывания дверей в транспорте больше не нужно нажимать. Теперь они открываются автоматически. Видно, что каждый, выйдя на улицу, пребывает в страхе.

В основном в медицинских масках на улицах ходят вьетнамцы, которых в Праге очень много. Думаю, что это связано с тем, что в аптеках маски раскупили еще в феврале и сейчас их уже нигде не купить. А вьетнамцы здесь владеют барахолками и носят маски своего же изготовления.

Утверждается, что дезинфекция в общественных местах проводится регулярно. Но лично мне не приходилось этого видеть. Но в Праге, в различных торгово-развлекательных центрах, и до эпидемии стояли антисептические автоматы, а сейчас они уже появились и в метро.

Кроме того, везде висят объявления, где написано, как беречь себя, каковы симптомы болезни и контакты служб, куда можно обратиться в случае чего. Но еще до введения карантина нам администрация и общежития, и университета разослала аналогичные имейлы с информацией.

Антисептиков сейчас тоже купить нигде нельзя. Но вместо них начали продавать бутылочки спирта, которые выглядят как полноценный алкогольный напиток по типу водки.

Військовослужбовець ЗСУ, який нині знаходиться у службовому відрядженні на території Польщі:



– На даний момент усі заняття, які я проходив в одному з військових навчальних центрів, зупинені. Поки що лише на два тижні, але ніхто точно не може сказати, чи буде продовжений карантин надалі. Оскільки навчальний центр відноситься до тилових частин, то польських військовослужбовців розпустили по домівках. Нині ж тут лишилися тільки громадяни інших країн та службовці, які підтримують частину в належному стані. Теоретичний блок занять не скасований – тепер нам передають усю інформацію та завдання через мережу Інтернет. А ось практикою з нами займатися нікому.

За межі часини нам порадили не виходити, але заборони як такої на це немає. Містечко, де ми знаходимося, невеличке. По суті це селище, а тому тут і до цього важко було зустріти скупчення людей. Але всі заходи безпеки вживаються на належному рівні. Жодної людини в медичній масці я не бачив, а ось антисептики стоять в усіх громадських місцях. З’явилися вони й у військовій частині – буквально через кожні 15 метрів стоїть спеціальний апарат, за допомогою якого можна продезінфікувати руки.

Цікаво, що всі відвідувачі продуктових магазинів не мають права заходити до них, поки не вдягнуть одноразові медичні рукавички. За цим ретельно слідкує охорона закладів. А самі рукавички можна взяти на вході.

У самих крамницях дефіциту продуктів немає. Люди не розкуповують гречку чи туалетний папір. Але яка ситуація у великих містах, мені невідомо.

Єдина проблема, з якою зіштовхнулися жителі селища, – більшість місцевих лікарів відкликали до Варшави. Там коронавірус лютує, і там вони більш потрібні. Але тепер у лікарнях вас приймуть лише в разі виникнення загрози життю.

Найбільш прикро, що навчання, на яке мене відрядила держава, практично, зірване. Я не можу отримати потрібні знання. Намагаємося компенсувати нестачу знань за допомогою самоосвіти. Але нині мене більше за все хвилює ситуація в Україні. Адже там мої рідні, близькі та друзі. Я переживаю, що в разі поширення хвороби наша країна не зможе організувати всі необхідні заходи безпеки на належному рівні.

Олександр Тарнавський, мешканець Чернігова, який тиждень пробув у Італії та успішно повернувся на батьківщину:



– Був я в Італії приблизно тиждень, з 2 по 8 березня. Цю поїздку планував ще взимку, хотів відсвяткувати там день народження. Квитки купував ще в січні.

Перебував я виключно в Римі, а ось спалах коронавірусу був на півночі Італії, де і запровадили карантин. На час мого перебування певна занепокоєність серед населення уже відчувалась і багато хто ходив у масках, але якихось масових обмежень саме в Римі ще не було.

Щодо туристів, то нам місцеві римляни розповіли, що вже на той час їх набагато поменшало, просто в рази. Пізніше ми й самі побачили, що туристів дуже мало. Можна було самому сфотографуватись на фоні того ж Колізею, що у звичайній обстановці зробити майже неможливо.

Повернення додому пройшло без незручностей та проблем. В Україні на той час (не знаю, як зараз) контролюючі заходи були майже відсутні. Ми летіли через Польщу, де в аеропорту я заповнив картку, вказав з ким контактував, де був, залишив свої контакти. А ось в Україні нічого такого в мене не питали, лише поміряли температуру. Та й зараз нікому немає діла, що з людиною, яка нещодавно повернулась з Італії. Не впевнений, що облік людей, що повернулись з країн, де виявлено коронавірус, про який розповідають, взагалі ведеться.

З приводу самоізоляції. Я її не дотримувався, адже не перебував у безпосередній зоні зараження, яка на той час була в карантині та була небезпечною для відвідування. До того ж постійно дезінфікував руки під час подорожі та намагався по мінімуму контактувати з місцевими. Якби вівся справжній облік приїжджих та мене попросили б побути вдома, то я без проблем би залишився. Навіть якщо б у мене і з’явились симптоми ГРВІ та коронавірусу, які дуже схожі, я не пішов би до свого сімейного лікаря, бо я знаю, що наша область поки не забезпечена тестами.

Через те, що я був у Італії, у мене навіть відмінили інтерв’ю на одному з місцевих телеканалів. Спочатку домовились, усе добре, а потім, як дізнались, що я був у Римі, відразу відмінили зустріч.

Тетяна, чернігівка, яка вийшла заміж та постійно проживає в Іспанії:



– Планувала в середині березня приїхати до Чернігова провідати свою літню матір. Купувала квитки ще під час попередньої поїздки восени минулого року, бо були гарні знижки.

До останнього все ж таки хотіла прилетіти. Проте коли почали вводити надзвичайні заходити як в Іспанії, так і в Україні, то вирішила самій не ризикувати та не піддавати небезпеці матір.

У призначений день, на який у мене були квитки, я ще могла вилетіти до України, але за кілька днів Іспанія закрила свої повітряні ворота. Наразі сидимо по хатах закриті, бо кількість хворих і померлих в країні з кожним днем збільшується. Працюють лише аптеки та продуктові магазини. Люди перелякані, а їх ще поліція на вулицях зупиняє та питає, чому вони не вдома.

Светлана, жительница Чернигова, которая из-за эпидемии, не может выехать из гостиницы в Египте:



– В отеле, где я сейчас нахожусь, все более-менее спокойно. Температуру меряют всем. К нам постучали сегодня ночью, в половине второго примерно, и «стрельнули пистолетами в лоб». Кормят сухпайками. Это, конечно же, не шведский стол, но продержаться можно. Тем, у кого дети, сложнее. Чай, кофе и алкоголь можно заказать в номер без всяких проблем.

По территории отеля, в том числе на пляж и бассейн, можно ходить свободно. А вот за территорию выйти нельзя – стоит шлагбаум и дежурит полиция. Информации о распространении коронавируса в Египте никакой нет. Но люди по этому поводу совершенно не переживают. Больше всего нас волнует то, что глушится мобильная связь как наших операторов, так и местных. Номера в отеле не убираются. Полотенец никто не меняет. Дезинфекцию тоже никто не проводит.

Почему нас держат под охраной, точно неизвестно. По одной из версий, в отеле жила итальянка, у которой поднялась температура и заподозрили коронавирус. Мы просили, чтобы нам как-то подтвердили или опровергли эту информацию. Неофициально говорят, что она просто простыла, так как несколько дней здесь было достаточно холодно. Тем не менее когда итальянку увезли в больницу, то всем туристам из этой страны сказали упаковать вещи в течение часа, и ночью всех депортировали.

Сейчас в отеле находится как минимум семь человек из Чернигова. Возможно, есть еще кто-то. По поводу вылета информация меняется буквально каждые полчаса. Вначале нам говорили, что мы точно остаемся до конца карантина. Потом – что до окончания тура у последних, кто приехал отдыхать. На данный момент последняя информация – нас всех заберут из отеля в один день и после этого его официально закроют. Но это пока еще не точно.