З одного кінця України в інший: Чернігівщина очима закарпатця

Три жовтневі дні тривав на Чернігівщині третій міжнародний літературний фестиваль «Литаври», який зібрав кілька десятків літераторів із різних куточків України. Як не дивно, але навіть гості з Києва рідко з’їжджають у цей північно-східний край. Що вже казати за письменника з найзахіднішої околиці держави – за 1200 кілометрів! Тому так придивлявся і вслухався у цей непізнаний простір.

Чернігівщина здивувала. Вона зовсім інакша, ніж Закарпаття. Здалася мовчазною і безлюдною. Хоча Чернігівська область удвічі більша за площею, але населення на двадцять відсотків менше – лише мільйон мешканців. У Чернігові в будній полудень у центрі міста траплялися лише поодинокі перехожі. Ми ледве допиталися, як дістатися до готелю «Придеснянський». Такого малолюддя я не спостерігав в жодному обласному центрі.
І водночас край дуже мальовничий – своєю суворістю, безмовністю, замисленістю. У Карпатах все яскравіше, жвавіше, швидше. А тут – сповільнено і величаво. Все пронизано історією, адже Чернігівське князівство весь час суперничало з Києвом. Ця земля випромінює енергетику колишньої величі.