Історик обурився шароварщиною, якою відзначили 100-річчя Соборності у Чернігові

У середовищі чернігівських істориків давно визріває думка, що українська історія жива, захоплююча, цікава і геть не шароварна. А совєцькими методами абсурдно виховувати українських патріотів.

Як зацікавити нове покоління українців собою, власною історією і при цьому не "ґвалтувати прекрасним"?

Свою думку з приводу якості відзначення у Чернігові сторіччя Соборності висловив у соцмережі Фейсбук історик Олександр Бондар:

"Побував сьогодні в нашій філармонії на "святковій програмі" до дня 100-річчя Соборності. Репертуар "порадував": "Чорнобривців насіяла мати", "Маруся раз, два, три калина", "Розпрягайте хлопці коней" і ще якісь гоцалки. Не забули і про гуру української попси Вакарчука. Слава Богу, хоч одна пісня відповідала духу епохи "Гімн Галицької морської піхоти (це не жарт, така була). "Чорна Гора". Артисти чесно старалися. Але НАХРІНА ця "шароварщина" треба? Де пісні тих часів? "Ой, у лузі червона калина", "Маківка", "Йде січове військо" чи більш сучасні "Буде нам з тобою, що згадати"... Короче, наче все кльово, але який осад на душі залишився. До сих пір не розумію, нахріна робити, щось аби воно просто було", - пише Олександр на своїй сторінці.

У коментарі до допису власник Чернігівської Медіа Групи Ярослав Сухомлин пише:

"Вся наша так звана система культурних заходів і подій, починаючи від самого міністерства і закінчуючи сільським будинком культури, до сих пір залишається абсолютно радянськю за змістом, організацією і підходами. В країні відсутня зрозуміла і актуальна культурна політика. Нам до сьогодні за наші ж гроші згодовують нікому не потрібні протокольні заходи і концерти з лубочним, нафталіновим репертуаром. І це насправді велика біда".

Очевидно, що освоєння коштів і імітація процесів армією чиновництва - справді шлях в нікуди, яким вже пройшов Радянський Союз. Тим часом, в Україні загалом і в Чернігові зокрема існує безліч приватних культурницьких і наукових ініціатив, яких можна робити наріжним каменем сенсів, звертати на них увагу "не для галочки" і підтримувати найбільш мотивованих. Звісно, якщо нам не "шашечки", а їхати.