Як Гусак міську поліцію захищав… від народу

Щочетверга начальник міської поліції Сергій Кагітін проводить прийом громадян.
За графіком, «ходоків» мають вислуховувати з 16-ї до 18-ї. Але той, хто хоча б один раз приходив пожалітися міським міліціонерам-поліціантам, переконався: для останніх закон «Про звернення громадян» не писаний.
На аудієнцію потрібно записуватися заздалегідь, і приходити на 16-у без запізнень. Далі – за сценарієм. Після 16-ї до народу виходить секретарка. Декого вона вже знає в лице, декого – й на ім’я та по-батькові. Це, так би мовити, завсідники.
Новачків варто попередити: якщо ви сангвінік чи навіть меланхолік, то в коридорі поліції, не сумнівайтеся, – станете холериком. Адже, по-перше, не одні черевики доведеться стоптати, ходячи на такі особисті прийоми, бо розв’язувати ваші проблеми, очевидно, тут ніхто не поспішає. А по-друге, організація цього делікатного процесу випробовує ваші нерви на міцність (так, напевно, задумано).
Особистий прийом може розпочатися із запізненням на годину, а може й узагалі не розпочатися, як сталося минулого четверга 23 червня. Пан Кагітін шукав разом з особовим складом викраденого хлопчика. Принаймні, нам так сказали. Народ із розумінням поставився до операції «ы» і прийшов на прийом через тиждень. Звісно, людей стало більше.
За два тижні й кількість проблем зросла удвічі – у фойє першого поверху місць для сидіння всім не вистачило. Помешкання нагадувало вулик – гомінко і душно.
– У мене підвищений тиск, треба таблетку прийняти, – реагує на тривале очікування одна з відвідувачок і нервово шукає рукою паличку, – тут десь є вода?
– Не лише воду, але й туалет для відвідувачів тут не передбачили. Треба просити чергового, щоб пропустив пройти через службовий вхід у двір, – пояснили знавці процесу.
… Коли перевалило за пів на п’яту, почав назрівати «бунт».
– Народу скільки, коли ж начальник устигне всіх вислухати, прийняти рішення? Зрозуміло, якщо всіх і прийме, то лише формально, – розпочалися народні хвилювання.
Хтось кинув клич – потрібно підніматися на другий поверх до кабінету начальника. Адже той, хто повинен стояти на сторожі закону, не має права його порушувати. Тим більше – закону «Про звернення громадян».
Трьом найспритнішим жінкам таки вдалося «прослизнути» повз скляну будку-акваріум чергового, і тільки-но вони набрали на сходах темп, як із «низької дистанції» їх випередила секретарка. Напевно, ситуація штатна. А вже за лічені секунди нагору «летів» і черговий прапорщик, який щойно «проморгав». Як потім з’ясували, він – Гусак.
Секретарка кинулася швидше доповісти начальнику про некерованих тіток. Можливо, щоб його не застали зненацька в «пікантній» ситуації (припустимо, за чашкою кави).
А прапорщик грудьми загородив вхідні двері другого поверху, які відкривали прямий шлях до начальницького кабінету. Він мужньо продемонстрував готовність проявити силу, якщо виникне необхідність.
– Я захищаю державне майно, – пояснив коротко, – не маєте права без дозволу заходити до державного приміщення!
– Та це ж народне приміщення, тобто наше. І поліція – для народу!
– Державне! – стояв на своєму Гусак. – Ваше – у вас удома!
– Представтеся, будь ласка, щоб знати, хто порушує наші права.
– Гусак.
– А ім’я та по-батькові?
– Просто Гусак.
– Гусак – то й Гусак. А чому не пропускаєте?
– Тому, що на особистий прийом треба приходити по одному, а не втрьох!
Поважний птах стояв на своєму, доки секретарка не дала наказ пропустити всіх трьох ходоків.
Пан Кагітін, до його честі, вибачився, тому числі, і за свого Гусака. І переконливо обіцяв, що виправиться – особистий прийом розпочинатиме вчасно.
Доживемо до четверга.
P. S. Особистий прийом у начальника міської поліції – то серіал. Мексиканські відпочивають. Тож «Як Гусак міську поліцію захищав… від народу» – лише перша серія.
До речі, нещодавно пан Кагітін брав участь у засіданні «круглого» столу на тему: «Поліція та громада Чернігова: шляхи взаємодії». На нашу скромну думку, шлях до взаємодії починається з виконання ЗУ «Про звернення громадян». А вже потім – усе інше.