Моніторинг без монітора, або Совість – кращий контролер

Нещодавно з’явилась на одному з місцевих Інтернет-порталів досить цікава інформація. Виявляється, представники Чернігівської громадської організації “Молодь – XXI століття” втілює на теренах області проект “Реалізація методики громадського моніторингу – основа прозорості державних закупівель”. Діяльність у рамках проекту побудована шляхом направлення інформаційних запитів, моніторингу цільових програм органів влади, моніторингу ЗМІ на підставі статей Закону України “Про доступ до публічної інформації” та Закону України “Про статус депутатів місцевих рад”. Цей проект реалізується Центром політичних студій та аналітики в межах спільної ініціативи Pact Inc., Міжнародного фонду “Відродження” та Фонду Східна Європа та завдяки підтримці Агентства США з міжнародного розвитку (USAID). А 24 липня, виявляється, організатори вже дали першу прес-конференцію за попередніми результатами проекту. У своєму Інтернет-звіті вони на всі лади критикують регіональну владу за “недолугість у розподілі бюджетних коштів”. Мені як журналісту цікаво було б взяти участь у цьому заході, я б задав декілька запитань представникам органів влади. Але її проведення я чомусь проґавив… Цікаво – чому!

Але, насамперед, давайте, так би мовити, розберемося з реалізаторами проекту. Виявилось, що ними виступають лідер “Молоді – ХХІ століття” Тетяна Громова та один з активістів організації Олександр Кодола. І ось що цікаво: чи це випадковий збіг обставин, чи ні, однак Кодола – це ніхто інший, як голова Чернігівської обласної організації ВО “Батьківщина”, лідер партійної фракції в облраді, а Громова – депутат Новозаводської райради від тієї ж політичної сили! Оце вам подвійне дно громадських діячів… На реалізацію проекту вони отримали від американців немалу суму – 25 тис. у хрустких зелених купюрах. Мета проекту, на перший погляд, виглядає пристойно. Однак коли його реалізовувати через призму опозиційної політичної сили – виходить навпаки: Кодола та Громова, користуючись депутатськими повноваженнями у власних цілях, направляють до владних та самоврядних органів запити щодо використання коштів з бюджету, свідомо “б’ючи по больових точках”. Потім, систематизувавши матеріал, вони використовують його для критики влади, намагаючись у такий спосіб підняти рейтинг опозиції напередодні парламентських виборів. Звісно ж, проблеми дійсно існують, однак картина не так погана, а уявіть собі якою вона стає, коли вибрати і систематизувати лише один негатив?

Тепер найцікавіше. Знаєте, чому я не зміг потрапити на “пресуху”? Та її просто не було! Виявляється, Громова та Кодола орендували на 15 хвилин у Дорожкіної конференц-зал “Готелю профспілок” і провели там, що називається, фото сесію на фоні банера з рекламою проекту, а потім обробили у “фотошопі”, попідставлявши зображення нібито присутніх посадовців та журналістів, – ось і готовий звіт американцям! У 2010 році Кодола допоміг Громовій отримати депутатство в Новозаводській райраді, а тепер, схоже, вона допомагає йому заробляти бонуси для партії на американських грошах.

На перший погляд – що тут страшного? Кошти іноземні, недержавні; ну ошукали наші їхніх – ну то й що? Та тільки ж яке моральне право мають “грантоїди” оперувати даними моніторингу витрати державних коштів, якщо вони самі безсовісно крадуть гроші, хай і недержавні? До того ж, лідери “Молоді – ХХІ століття” ухиляються від прямих відповідей на запитання щодо мети використання іноземних коштів. Між тим, сума лише одного проекту “Зміцнення політичних процесів в Україні” сягає 3,3 млн. доларів США! Це викликає зрозуміле занепокоєння, оскільки такі потужні фінансові вливання американських грантодавців надходять в область напередодні цьогорічних виборів до Верховної Ради України! А для чого? Чи, бува, не для створення механізмів впливу на їх об’єктивність? А після такої “пресухи” я взагалі не довіряв би будь-якій наведеній “грантоїдами” інформації. Цікаво, якою була б реакція закордонних донорів, аби вони дізнались, як насправді проводяться “моніторинги”?