Лукас Лейва: Я впевнений у майбутньому "Ліверпуля"

Починаючи з серпня він оговтувався від важкої травми - розриву стегнового м'яза. Тепер усі жахіття цього періоду вже в минулому. Лейва вийшов на поле в поєдинку з "Саутгемптоном", відіграв увесь матч і допоміг Мерсисайду здобути перемогу. Повернення у Гру виявилося тріумфальним.
Хоча й не скажеш, що Лукас Лейва відразу створив фурор на "Енфілді", проте зараз мало хто поставить під сумнів його значущість для "Ліверпуля". І попри те, що травми дещо затьмарили останні 12 місяців кар'єри бразильця, відомий хавбек "тримає хвіст пістолетом". У своєму інтерв'ю для FourFourTwo Лукас Лейва розповів про життя у Мерсисайді, свою дружбу із Луїсом Суаресом та... розведення корів.

- Ви отримали дві травми впродовж короткого часу. Чи стало це найважчим періодом вашої кар'єри?

- Так, однозначно. Я ніколи не зазнавав серйозних ушкоджень за 5 років у "Ліверпулі" і виходив на поле майже 200 разів. Також мав нагоду позмагатися у складі національної дружини і рік тому мене востаннє викликали у збірну. Це був складний рік і я багато чого навчився. Травми змусили мене замислитися над певними речами у житті і засвоїти кілька уроків.



- Які це були уроки?

- Це, здебільшого, життєві уроки. Травми, звичайно, пригнічують, але якщо роззирнутися навколо, то бачиш, що є чимало людей, яким набагато гірше, проблеми яких вже не виправиш. Тоді й починаєш цінувати речі, на які раніше й особливої уваги не звертав. І оця остання травма змусила мене більше цінувати футбол, по-новому поглянути на цей період мого життя, який триватиме іще щонайменше 15 років. Тепер я намагаюся отримувати задоволення від кожного моменту - так, ніби це остання мить мого життя.

- Як гадаєте, чи буде на вас робитися ставка і чи будуть вищими вимоги після вашого повноцінного повернення в команду через те, що вас там очікують, вважаючи, що ви "зробите погоду"?

- Я думаю, очікування й справді високі, особливо враховуючи те, що "Ліверпуль" зараз показує не найкращі результати. Мабуть, вони чекають на ті речі, яких на даний момент бракує у команді, ті речі, які я робив перед травмою. Але я маю бути сконцентрованим. Моя ціль зараз - мати оптимальне чергування тренувань, ігор та привчання свого тіла знову до високих навантажень та змагань. Наступний крок - покращити якість своєї гри. Якщо б я поставив це на перше місце, мене б спіткало розчарування. Адже усі знають, що у перших своїх матчах після травми я не зможу відразу грати на тому ж рівні, що й до ушкодження, коли я був чи не в найкращій формі за усю свою кар'єру. Звісно, я повернуся до цього рівня, але це тривалий процес. Тому я не думаю, що від мене відразу більше вимагатимуть, та й взагалі увесь цей час усі ставилися до мене з добротою і розумінням.

- Чим займалися у період реабілітації?

- Відверто кажучи, коли у тебе травма, ти проводиш у клубі навіть більше часу, ніж коли ти "цілий і неушкоджений". Взагалі-то, коли ми граємо, то проводимо менше часу у тренуваннях, оскільки дуже багато матчів, і доводиться багато подорожувати. Намагався більше бути вдома, ніж у клубі. Бо це просто нестерпно, коли ти не можеш допомогти своїй команді і більше часу проводиш у спортзалі чи басейні, ніж на полі. Саме це виснажує тебе психологічно, і лише коли починаєш бігати, знову відчуваєш себе футболістом.



- Як змінилося життя у "Ліверпулі", відколи ним керує Брендан Роджерс?

- В усіх чималі очікування від його філософії і, звичайно, багато чого змінилося, але на все потрібен час. У Брендана дуже чітка філософія і, незважаючи на перші результати, він її не змінив. Це лише додає нам впевненості у майбутньому нашого клубу.

- Ви з Луїсом Суаресом товаришуєте. Як він зреагував на посилену увагу до його особи та весь цей галас навколо ситуації з Евра?

- Взагалі-то, ми всіляко намагалися уникнути цієї теми, адже це складна і неприємна ситуація, у якій він, звісно, був нерадий опинитися. Я просто намагався бути поруч, якби він раптом захотів поговорити, "вилити" душу і розповісти, як там усе насправді відбувалося. Ми близькі приятелі, і я знаю, що він хороша та вихована людина. Усе це дуже складно і йому зараз потрібен спокій.



- Чи чекаєте вже на чемпіонат світу в Бразилії? Вважаєте, що потрапите у заявку із 23-х футболістів на Мундіаль-2014?

- Без сумніву. Мені додає впевненості той факт, що до травми я виходив у стартовому складі практично щоматчу. Я відчуваю себе невід'ємною частиною команди і впевнений, що скоро отримаю новий шанс. Ще є кілька місяців до Кубку Конфедерацій, а потім мої амбіції будуть звернені до "Селесао" і участі у чемпіонаті світу.

- Наскільки складно було адаптуватися до англійського футболу?

- Дуже важко. Усім відомо, що мої перші кроки у "Ліверпулі" були не з легких. Я абсолютно не був готовий до Прем'єр-ліги, навіть фізично. Але моя наполегливість допомогла, і зараз я більш ніж адаптувався - я ніби створений для Прем'єр-ліги. Намагаюсь грати із всією інтенсивністю і вкладати у гру всі свої сили, не забуваючи при цьому й те, чого навчився у Бразилії.



- У Бразилії ви переважно мали роль атакувального хавбека. Грати "глибше" у "Ліверпулі" було вашим свідомим рішенням?

- Так, я зробив вибір на користь радше захисника, ніж нападника, аби комфортніше почуватися в команді. Я віднайшов себе на цій позиції і не бачу змісту повертатися до минулого, оскільки нова позиція повністю відповідає моїм характеристикам, та й характеру самої Прем'єр-ліги. Звичайно, іноді гра ближче до атаки - це "крутіше", але я вважаю, що у ролі захисника можу дати команді набагато більше.

- Чому деякі вихідці з Бразилії не можуть адаптуватися до англійського футболу?

- Я думаю, це якимось чином пов'язано з їхньою ігровою біографією. Кілька років тому ми були свідками того, що лише бразильці-захисники гармонійно вливалися в англійський футбол. Жуніньо ("Мідлсбро") був винятком, але, гадаю, все ж саме Жилберто Сілва ("Арсенал") справді довів, що бразильці можуть мати успіх в Англії. Потім був Робінью, який чомусь тут не залишився, мабуть, відчував дискомфорт. Були часи, коли я також подумував про зміну ліги, але щось підказало мені, що я не повинен опускати руки, і що колись усе вдасться. Моя наполегливість окупилася. Важливим фактором було також те, що я був відкритий до чогось нового, як от зміна позиції. Зараз є чимало бразильців, що грають у Прем'єр-лізі - Рафаель, Фабіо, Андерсон, Сандро, Гомес, Жуліо Сезар, Рамірес, Давід Луїс, Оскар. На мою думку, менталітет бразильців з точки зору адаптації також змінюється у кращу сторону.

- Вам подобається жити в Англії?

- Гадаю, усі, навіть англійці, можуть поскаржитися на одну річ - погоду. Ніхто ніколи тут не скаже, що погода хороша, усі одноголосно стверджують, що вона далеко не найкраща у світі. Але це аж ніяк не має бути причиною вашого небажання залишатися у країні. Звичайно, коли сонячно, то і почуваєшся краще, і енергії багато, але все ж погода ніяк не може вплинути на мої 15 чи 20 років присвяти футболу. Адже тут тобі і Прем'єр-ліга, і повні стадіони, і палкі фанати, які ще й поважають гравців, тут ти, безпечно, можеш піти до ресторану із родиною. Усе це безцінно, і на фоні цього погода - така дрібниця! Коли я прямую до клубу, то ніби йду на роботу. Думаю, саме таким є футбол в очах англійців, і саме тому ти повсюди зустрічаєш такий великий "респект" і поза футбольним полем.

- А ви вже володіли англійською, коли приїхали сюди?

- У мене були деякі знання, але говорити нею я не міг, лише частково розумів, про що йшлося у розмовах. Я брав приватні уроки, оскільки вважаю необхідним знати мову країни, у якій живеш. Я помітив, що англійці дуже цінують, якщо ти принаймні намагаєшся говорити їхньою мовою, навіть якщо припускаєшся помилок.

- Наскільки важко вам було зрозуміти "ліверпульський діалект" Джеймі Каррагера?

- Мушу зізнатись, що на перших порах було дуже складно. Тут дуже яскраво виражений оцей акцент. Тепер це не проблема, але коли вони розмовляють між собою, я все ще можу дещо не зрозуміти, наприклад, сленгові фрази. Але в цілому я вже звик і навіть часом ловлю себе на тому, що й сам вживаю дещо із ліверпульського діалекту, скажімо, 'la' і 'ta'.



- Працюючи у глибині поля і "очищуючи" його від атак суперників, ви не практикуєте "брудну" гру. А чи тримаєте ви у чистоті свій будинок?

- Я чистюля і люблю, щоб усе було на місцях. Звичайно, часом дозволяєш собі залишити щось не на своєму місці, але загалом моя поведінка на полі і вдома не дуже відрізняється.

- У вас тваринницька ферма в Бразилії. Як так сталося, що ви почали розводити корів?

- Мій дідусь все життя провів у селі, і я виріс у цій атмосфері. П'ять років тому я вирішив вкласти кошти у ферму, і, оскільки мій брат - ветеринар, він доглядає за тваринами. Я не планую переїжджати туди остаточно у майбутньому. Але оскільки у мене є люди, яким я довіряю, як от мій брат, я можу бути спокійним за подальший розвиток цього бізнесу.

Інтерв'ю FourFourTwo переклала і адаптувала Анастасія Брюквіна