2012 фактів про Євро: Тренери-іноземці

Які б гроші не платили за роботу тренера футбольні клуби, настає час, коли наставники йдуть за покликом серця.

А кожен із них, десь далеко в душі, мріє очолити рідну національну збірну. Мріє, щоб відповідальну місію поклали на його плечі. Щоб його визнали найдостойнішим представником цеху серед усіх співвітчизників. А за його команду переживав не район чи місто, а вся країна.

Та інколи у своїй вітчизні пророків не знаходять. Федерації все частіше звертаються за послугами до іноземних фахівців. Перший із них - Ладіслав Кубала. Вихідець із Угорщини привіз на Євро-80 національну команду Іспанії.

Втім, попри всі тенденції, запрошення в команду іноземця зазвичай себе не виправдовувало. Жоден заїжджий наставник упродовж перших одинадцяти континентальних першостей так і не зміг вивести своїх підопічних до фіналу. Всі чемпіонати вигравали лише команди із тренерами-аборигенами.

Все змінилося у 2004 році, коли титул між собою розігрували португальці, на чолі із бразильцем Сколарі, та греки, яких тренував німець Рехагель. Елліни перемогли, а кайзер Отто досі залишається єдиним наставником-іноземцем, якому вдалося виграти Євро.

Цього разу, із шістнадцяти команд, що визначатимуть найсильнішого в Європі, лише три - Росія, Греція та Ірландія - довірилися іноземцям. Решта пам’ятає статистику чемпіонатів і вірить, що патріотизм тренера збірної і в двадцять першому столітті не втратив своєї ваги.