Він пішов добровольцем до Стрєлкова. А потім повернувся до сім’ї - відео

Половина молодих чоловіків з Донбасу могли стати, як він добровольцями і піти воювати за ДНР чи ЛНР. Та не пішли. Це за його словами. Того, хто служив рік за лінією розмежування. Спочатку. Від часів «народного ополчення» Гіркіна. Він, 30-річний корінний донбасівець, назвемо його Петром, повернувся в Україну.

Мотивація проста – в сім’ю.
Він прийшов не таємно, щоб побачити сина і дружину, а відкрито. Бо добре розумів, що рано чи пізно його схоплять і судитимуть. Родич, з Донецька, який виїхав на Західну Україну підказав вихід: існує програма СБУ «Тебе чекають вдома». Якщо прийти добровільно - будеш жити з сім’єю і, після перевірки, станеш повноправним громадянином України.
А як інакше припинити війну? Там, в так званих ЛНР і ДНР, колишні добровольці не хочуть воювати. А повернутися - ще бояться.
Наш корінний донбасівець стоїть перед нами, журналістами, в Краматорську і курить. Розповідає свою історію. Ми перебиваємо запитаннями. А він мружиться, коли вони незручні. Ми вдивляємося в його очі. Хочемо зрозуміти: чи буде толк від Донбасу? Чи мо’ варто його відгородити стіною, бо…
Оті рядки вище: «І пішов я тоді до Петлюри, бо у мене штанів не було» написав також корінний донбасівець, гордість нашої землі, Володимир Сосюра. Це той, який написав вірш «Любіть Україну!» Петро інший. Він вважає себе частинкою колишньої країни – СРСР, де росіяни і українці були, начебто, брати. Він був школярем, коли ця та «братська країна» впала. Але… Більш ніж 20 років, його ніхто не вчив любити Україну.

-По российским каналам показывали, что происходило на Майдане. А потом - как сожгли людей в Одессе. А потом Славянск. Я представлял его, как разбомбленный Сталинград. Пошёл добровольцем. Думал, что в Славянске убивают людей, а они не могут себя защитить.
Петро дивився російське телебачення. Яким же було його здивування, коли прибувши до Гіркіна в Слов’янськ, він не побачив розбомбленого, як Сталінград, міста.
Донбасівець говорить і про Гіркіна, якого не бачив. Це його право. Він не став і не стане українським патріотом. Але й не ворог нам Петро. Він повернувся до родини і каже , що не чинив насильства. Ми слухаємо розповідь чоловіка, який і зараз вважає, що вбито йому в голову ще у 2004 році – дві різні України – захід і схід, Ющенко і Янукович. А зараз Донбас на місцевих виборах знову проголосував «так само», за своїх.
Петро не бачив Гіркина, як і Леніна, особисто. Але вірить, що це був справедливий і розумний чоловік
– «При нём был порядок». «Народне ополчення» під командуванням росіянина тоді було дисциплінованим:
-Штрафники и нарушители на Семёновском блокпосту рыли укрепления.
Коли наступали на Слов’янськ українські військові, донбаський доброволець перейшов зі своїм кумиром до Донецька, а потім працював і жив у ДНР. Точніше жив у покинутому будинку, неподалік лінії вогню, разом з такими ж як і він «добровольцями». Їм також війна набридла, як і більшості людей на Донбасі:
-Обычные люди устали от войны. Им всё равно, в какой стране жить. Законы везде одинаковые. Там ещё жёстче законы, как в советском уголовном кодексе. Я может быть там и остался, но у меня здесь семья.
Але настрої там, в ДНР, не оптимістичні:

«І пішов я тоді до Петлюри, бо у мене штанів не було»
«Я думал, что в СБУ со мной будут обращаться жёстче» -Да пусть, хоть японцы придут, только чтобы война прекратилась, - так Петро передає слова своєї
знайомої.
Він довго хотів перебратися до сім’ї. Поговорив по мобільному з дядьком, який переїхав з Донецька в Західну Україну. Той порадив програму СБУ «Тебе чекають вдома». В один момент, він відповідно перевдягнувся і прийшов на український блокпост. А там сказав, щоб його передали одразу до СБУ.
-Я думал, что в СБУ со мной намного жёстче будут обращаться. Петро зараз не може подзвонити тим товаришам, які залишилися в так знаній ДНР, але знає , що там настрої 50 на 50. І багато хто б хотів повернутися.
Він не поспішаючи відповідає на запитання. Каже, що ні в кого не стріляв, не «віджимав» авто, але чув багато розповідей про таке.
Своїх дітей він хоче виховати пацифістами. Бо переконаний, що там «на верху» сміються над тим «как мы друг друга убиваем». Після перевірки і процедур Петро повністю відновиться в правах. Він матиме право працювати в армії, поліції і , навіть, в СБУ.
Чому ? Тому що весь Донбас не заміниш новими людьми. Це передбачає і програма.
Ця програма передбачена для тих, хто оступився. Хто, як апостол Петро відмовився колись від Христа і зрадив його. Так донбаський Петро зрадив Україну, відмовився від неї спочатку, але не зрадив своїй родині і своєму сину.
Співробітник СБУ, усміхнена Ірина, вдягнута в камуфляжну форму, розповідає нам про програму. Молоду жінку не вирізниш чимось незвичним на краматорських вулицях. Але вона допомагає вести незвичну програму. Завжди готова пояснити, що уже близько 30 людей повернулися із-за лінії розмежування до своїх родин. Ще з сотнею чоловіків ведуться перемовини.
Їх на визволених територіях Донеччини і Луганщини чекають. Бо чоловічих рук не вистачає в селах і містах відновлювати будинки, школи, домівки, водогони, електромережі... Але є умова: треба повертатися не таємно, а відкрито. Щоб Україна вибачила своїх синів. Бо без миру в душах, не буде миру в державі.
-Добровільно здаєшся, твої руки не забруднені кров'ю, не чинив грабежів і насильства – для тебе програма «Тебе чекають вдома», - розповідає Ірина.
Тут є своя процедура. В райвідділ міліції пишеться заява про визнання провини і добровільну здачу та клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності. Санкція 260-ої статті в частині 6 це передбачає.
Потім прокурор подає клопотання до суду про звільнення від кримінальної відповідальності. Суд розглядає матеріали і виносить постанову закрити кримінальну справу.
Так і Петра підтримували юристами від «а» і до «я».
-Адже багато молодих людей ні в чому не винні - вони просто постояли на блокпостах.
До речі, після того, як запустилася програма, в ДНР оголосили про заборону на виїзд з території чоловіків у віці від 18 до 50 років. Але той, хто хоче до родини, тому підкажуть вихід і допоможуть перебратися та зустрінуть.
Ірина розповідає, що кількість людей, які хочуть повернутися, зростає. Багато хто побачив, що повірив у міфи російської пропаганди. Вони дізнаються від знайомих і друзів, що уже можна жити по-іншому.
Тим більше, що з «Новоросії» там їх кличуть в проект «Сирія». А українці, як і всі нормальні люди, не страждають на манію величі і не прагнуть воювати на чужій землі. Зі своєю б справитись та розбудувати, відновити, прикрасити.
Тому відновлення родин, ще один зі шляхів відновлення миру і відбудови мирного Донбасу.
Але про це в іншій історії.
«Тебе чекають вдома»