Кінець світу перенесено із фінансових міркувань

–Я думав, кінець світу відмінили.
– Ні, не відмінили. Ми його перенесли на інший термін.
Із кінострічки „Термінатор 3”)
Старий новий Апокаліпсис
Із космічної висоти наша планета схожа одночасно на яблуко розбрату і Адамове яблуко. Два в одній. Звідси всі протиріччя життя на земній кулі. Одні чекають кінця світу, а інші цей „кінець” фінансують, вкладають гроші в рекламні кампанії чергового Апокаліпсису.
Наприклад, хвацький співробітник НАСА написав книгу про кінець світу, який нас чекає у 1988 році. Йому повірили як представнику космічної агенції. Потім він вибачився, що „помилився у розрахунках”, але таки встиг продати п'ять мільйонів примірників своєї „жахливки”.
Фільм-катастрофа „2012”, який вийшов на екрани у 2009 році експлуатував феномен 2012 року. Від імені вигаданого „ІВЛ” (Інституту виживання людства) транслювалися телевізійні сюжети із гаслом готуватися до кінця світу. Своїми гаслами „ІВЛ” заполонив Інтернет. В підсумку фільм лише за один рік прокату забрав 770 мільйонів доларів.
„Армагеддон”, „Апокаліпсис”, „Знаменіє”, „2012” та інші відомі „кіноапокаліпсиси” отримали фантастичні прибутки і водночас заклали у свідомість людства відчуття постійного чекання катастрофи.
Панічні чутки про кінець світу, який відбудеться 21 грудня 2012 року, були добре організовані американськими „науковцями”, які „нарешті прочитали” таємничі кам'яні шпальти цивілізації Майя.
Дійсно шамани Майя добре розумілися в зоряних картах, календарях, досить точно вираховували сонячні затемнення. Щоб прогнозувати майбутнє вони входили в транс за допомогою галюциногенних грибів, психоактивних жаб та інших „стимуляторів”. Теж саме тепер роблять їхні послідовники в США, які обслуговують біржі, банки і дають фінансові та політичні прогнози.
Питання: скільки треба з'їсти жаб, щоб „побачити” черговий кінець світу у вигляді цунамі, землетрусу, паводку, виверження вулкану, або обвалу на світових біржах?
Чому ніхто із „вчених-жабоїдів” не вирахував „кінець червоного світу” 19 серпня 1991 року, коли відбулась планетарна геополітична катастрофа.
Президент Буш-молодший у своїй промові перед американськими конгресменами 28 січня 1992 року зазначив: „Ми зібралися сьогодні в драматичний і багатообіцяючий час нашої історії та історії людства... світ побачив зміни майже біблійного значення... В цьому році помер комунізм.”.
Ця промова стала початком нового відліку нової епохи – епохи однополярного світу. На планеті запанували США. До речі в „Книзі рекордів Гіннеса” за 1991 рік немає головного геополітичного „рекорду” – розпаду Радянського Союзу, для якого дійсно наступив кінець світу.
Але і Америка за останні двадцять років не раз отримувала свій Апокаліпсис. Досить згадати обвали хмарочосів 11 вересня 2001 року, масові відключення електричного струму у 2003 році: майже добу 50 мільйонів американців залишалися без світла. Коли відключилися холодильники, мобільні телефони, завмерли потяги метро, то багато людей повірило у кінець світу.
А обвали на біржах під час фінансових криз? 16 липня 1999 року вартість акцій „Майкрософта” досягла 100 млрд. доларів, а 3 березня 2000 року впала на 12 млрд. А 22 вересня 2000 Біл Гейтс „збіднів” на 24 мільярди. Через фінансовий Армагедон світовий ринок втратив 7-15 трильйонів доларів. Тобто наша матінка-земля стала „дешевше” на 15 трильйонів доларів.
До речі, для історії: 11 вересня 1999 року вся Європа бачила повне сонячне затемнення, а в Україні воно відгукнулося „ хмільним затмінням”: 18 вересня, було прийнято рішення про закриття витверезників. Тисячі жертв „зеленого змія” стали привозити до лікарень. Ліжок не вистачало. Постраждалих клали на поли в коридорах і здавалося що почався кінець світу.
У кожної кобили є свій вершник без голови
Якщо задатися питанням: „А яка історична глибина у кінця світу?”, то виявиться – з біблійних часів всесвітнього потопу. За останні тисячоліття релігійні фанатики і авантюристи сотні разів сповіщали про черговий Апокаліпсис. Дати якого вони знаходили на сторінках Святого письма, в пророцтвах Нострадамуса, старця Фалофея, у „чорних дірках” космосу, „парадах планет”...
Наприклад, 1 листопада 1900 року, згідно вченню секти „Червона смерть” в Росії було „призначено” кінець світу. Сотні членів секти, діючи за принципом „ніж сидіти у багні, краще згоріти у вогні” закінчили життя самоспаленням.
Ще один „вітчизняний” приклад, який я записав у свій щоденник:” 25.11.93. Вчора мав відбутися кінець світу. Його напророчила „Живий Бог Марія Деві Христос”, (В миру просто Марія Цвігун, у минулому випускниця журфаку, інструктор райкому комсомолу), лідер релігійного об'єднання „Біле Братство”. Вона покликала всіх членів секти до Києва для урочистої зустрічі кінця світу”.
Як писав Станіслав Лем: „Негарно влаштовувати кінець світу для улаштування своїх справ”. На жаль у кожної релігійної, або політичної фурії є свої прибічники. У кожної кобили є свій вершник без голови...
Фукуяма назвав наш час – кінцем історії… Ще в 1914 році Шпенглер у "Присмерках Європи" осмислив історичні цикли держав і народів: від народження до смерті. Переконався у тому, що „присмеркові” народи самі себе гублять, коли заходять у своїх діях за розумну межу. Еліта тягнеться до екстремального „гірського туризму”, бажає нових спокус, нового адреналіну від військових авантюр, катастрофічних ризиків. Хоч кожен автомобіліст знає, що якщо поїхати на червоний, то можна побачити той світ. І не лише водії.
За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я у світі щорічно помирає „королівською смертю” (смерть від сексуальних перевантажень) 50 тисяч чоловік. Як на мене, то краще „королівська смерть”, аніж самоспалення під керівництвом чергового мракобіса.
Гасло будівельників Ноєвого ковчегу: «Після нас хоч потоп» був підхоплений французьким монархом Людовіком, організаторами фінансових пірамід і лжепророками. В часи будівництва соціалізму його скоротили на один склад: «Після нас хоч піт». Пророкую, що холодний „піт” чекає багатьох можновладців, банкірів, зірок естради і „водіїв” різних рівнів у бізнесі, політиці, соціальній сфері.
Кінець світу перенесено із фінансових міркувань
Кому вигідний кінець світу очевидно. Лише на телебаченні транслюють десятки шоу на цю тему, модними стали розмови: в чому зустрічати кінець світу? Де саме? До яких турфірм звертатись щодо одержання путівок?
Розбагатіють на катастрофічних очікуваннях перш за все американці, які «замовили кінець світу» щоб трохи полегшити світову кризу. Пригадаємо, що на початку нового тисячоліття США надували вартість акцій на 2 трильйони доларів за один день. Жодна війна не давала США таких надприбутків, як підйом (спекулятивний) власних акцій… Це і є фінансова війна. „Основа нової економіки – не „залізо”, а програми, мережі, структури”. Нова економіка обслуговує саму себе.
Загалом, єдиний реальний споживач нової економіки – фондові гравці. Спекулянти. Американська промисловість стагнує, а споживання росте, доходи ростуть. У погоні за віртуальними прибутками до США потекли гроші з усього світу, збільшуючи „біржовий пузир” до розмірів планеті.
Виникла грандіозна всесвітня фінансова піраміда.... Почали вириватися запобіжні клапани „пузира”: криза в Південно-Східній Азії, криза в Бразилії, Росії... Америка підстраховувались позаекономічними (військовими!) засобами: Югославія, Афганістан, Ірак, Лівія, Сирія... Все змішалось. Гра на біржі – це діяльність. А діяльність біржі – це гра. „В сучасному світі фінансові потоки в десять разів перевищують реальні виробничі потоки. Вони на дев’ять десятих віртуальні. В подібній мірі віртуальні сучасні гроші.” Звідси висновок, що економічне, політичне та соціальне життя кожної людини тяжіє до віртуальності.
Стара базова економіка та нова комп’ютерна пішли до „шлюбу за розрахунком”. Старий „залізний” світ одружився на новій інформаційній економіці, а, як кажуть в Польщі: „Молода дружина для похилого чоловіка – це кобила, на якій він скаче до пекла” „Королівська смерть” старої економіки неминуча...
Ці „скачки” і будуть відбуватися у 2013 році. Фінансовий Апокаліпсис прийде в нових „віртуальних” формах. Особливо постраждають рядові гравці системи Форекс, які не вгадають злети та падіння вартості акцій. Бо, за словами відставного директора ЦРУ Джеймса Вулена: „В епоху глобалізації непередбачуваність стає правилом”. А примарні очікування „кінця світу” мають терапевтичне значення. Вони допомагають позбутися пережитих страхів, струсів, образ і кривд.
Сучасна людина – це споживач, суміш комп’ютера та біотуалету. Він шарахається між аристократами духу та демократами брюха. Люди бідкаються: як звести кінці з кінцями в очікуванні кінця. Тому одні будуть мріяти дожити до кінця світу, а інші світять до кінця життя. І тих, і інших можна заспокоїти.
Світова економіка – в невеликих плюсах. Тому „кінець світу”, призначений декілька років тому (у пік світової кризи) на 21 грудня 2012 року переноситься за „технічними” причинами на інший, більш зручний для фінансистів, бізнесменів, політиків та кінематографістів, термін...
Довідка
Михаил Арошенко родился в 1944 году в Днепропетровске. С отличием окончил школу и строительный институт. Служил в армии. Работал прорабом, руководителем группы по обследованию аварийных зданий, главным инженером проектов в одном из киевских НИИ, корреспондентом ряда газет, радио и телевидения в Днепропетровске, Киеве и Москве.
Как специалист по прогнозам дебютировал в «Литературной газете» в 1978 году. Был директором Центра социально-экономических исследований «Днепротелепресскорпорации». В СССР свой профессиональный и общественный опыт обобщил в книгах «Вновь обретенная надежность»(1989 г.), «Наш взрослый детский дом» (1990 г.) С 1992 года – заведующий отделом средств массовой информации и гласности Днепропетровской областной государственной администрации. Внештатный консультант Верховной Рады Украины.
С 1994 года издает серию книг «Энциклопедия капиталов». Автор Почтового гимна Украины, гимнов и песен многих городов. С 2003 года председатель совета «Днепровского института идей». Его жизненный девиз: «Думать, действовать, добиваться!».