Чернігівські обранці втратили нюх?

Не вщухають пристрасті навколо ласого шматочка чернігівської землі на вул. Шевченка, 160-б, обнесеного металевим парканом.

Там запланувала зведення автозаправної станції приватна фірмочка ПП «Кристал» під чуйним керівництвом депутата міськради Наталії Осіковської.

Коли наприкінці липня на Бобровиці з'явився паркан забудовника, жителі на 10 хвилин перекрили рух вулицею Шевченка. Невдовзі прокуратура міста Чернігова встановила: забудовник зайняв ділянку самовільно, без дозволу на виконання робіт.

Згодом прокуратура провела перевірку законності надання міськрадою в оренду цієї землі і дозволу на розроблення технічної документації. З'ясовано, що дозвіл надано з порушенням законодавства. Прокуратура звернулася з позовом до суду. І ось, 23 жовтня, господарський суд області позов задовольнив. Відповідне рішення міськради визнано недійсним.

Однак, незважаючи на таку новину, забудовник і не думав призупиняти діяльність. Уже 25 жовтня, через день після рішення суду, за парканом почали вовтузитися робітники. Річ у тім, що в будці за парканом, наче вірний пес, чергує охоронець. А місце, яким він працює, почало мерзнути. Тож йому намагалися встановити піч-буржуйку.

Викликана міліція не допомогла. Лише з прибуттям депутата міськради Вячеслава Лебідя роботи були зупинені. У нього це, можна сказати, професійне: Лебідь з'являється чи не на кожному місці скандальної забудови.

Заступник начальника чернігівського міського управління архітектури та містобудування Петро Гребень, каже, що від резервуарів заправки до стін житлових будівель буде аж… 40 метрів. Мовляв, цього достатньо. Та людям важливіше, що їм доведеться жити серед вихлопів і парів пального. До того ж є заправки неподалік. До однієї 1,3 км, до другої, з іншого боку – майже 2 км.

З особливим цинізмом над металевим парканом, що охопив чверть гектара зеленої травички, височіє бігборд кандидата в народні депутати Олександра Соколова. І доки вирували пристрасті, на ньому одне одного змінювали гасла: «Іду в парламент лобіювати інтереси чернігівців», «Виграють чернігівці» тощо.

Безперечно, «свято место пусто не бывает». Ласий шматок землі над жвавою вулицею наші депутати обов'язково б віддали під забудову. Та невже, «виділяючи» землю громади, не можна було бодай краєм вуха подумати про присутність навколо майбутньої заправки тієї самої громади? Чи нашим обранцям бензин, як і гроші, не пахне?