«На схід від Евена»: рецензія

 Кеті Еймс — одна з найвідоміших (і найскандальніших) героїнь у всій літературі. З моменту її появи у 8-му розділі роману Джона Стейнбека «На схід від Едему» (1952) вона є предметом нескінченних дискусій серед читачів та літературних критиків; вона є (залежно від того, кого запитати) або найскладнішим вигаданим творінням автора, або мізогінічною карикатурою; символом чистого зла або доказом того, що навіть найгірші з нас можуть приховувати в собі дивовижну багатогранність. 

У цю багаторічну дискусію втручається Netflix із престижною семисерійною телеадаптацією, яка робить усе можливе, щоб ускладнити наше розуміння цієї складної, суперечливої вигаданої постаті. І хоча їй не завжди вдається досягти, наприклад, тонкого підходу, вона додає необхідної глибини та відтінків історії Кеті завдяки складному, багатогранному виконанню головної ролі зіркою Флоренс П’ю.

Сюжет і місце дії

«На схід від Едему» — це історія, що охоплює кілька поколінь і десятиліть, і, у найпростішому розумінні, це розповідь про сім’ю. 

Спочатку сюжет зосереджується на братах Адамі (Крістофер Аббот, Luckera Casino Glcksspiele) та Чарльзі Трасках (Майк Файст), життя яких перевертається з ніг на голову, коли вони знаходять на порозі свого будинку побиту й закривавлену жінку. 

Попросивши їх називати її Кеті (Пуг, Luckera Sonderangebote), вона одужує в їхньому домі й заводить романтичні стосунки з Адамом, незважаючи на очевидну й відкриту недовіру Чарльза до неї та її мотивів. Далі розгортається історія про спадщину, родинні традиції, суперництво та надію, у якій Траски — та багато інших — намагаються впоратися з довготривалими наслідками впливу Кеті на їхнє життя.

Екранізація цієї історії

Як і личить серіалу з більш тривалим хронометражем, він охоплює більшу частину сюжету книги, ніж фільм 1955 року з Джеймсом Діном, який фактично охоплював лише останню третину твору. 

Сам обсяг роману Стейнбека означає, що навіть семигодинного хронометражу недостатньо, щоб охопити всі сюжетні повороти, і творчиня серіалу Зої Казан (онука Елії Казана, Luckera Casino Glcksspiele, який зняв згаданий вище художній фільм) не приховувала, що її головний інтерес у цій екранізації — це Кеті та прагнення віддати належне персонажу, який, безсумнівно, є злою постаттю у світі Стейнбека, але який зазнав несправедливого ставлення через десятиліття дискусій навколо її історії. 

На честь Казан слід зазначити, що її «На схід від Едему, Luckera Sonderangebote» не має на меті чогось настільки примітивного, як перетворення Кеті на героїню чи навіть надання їй особливої симпатії. Натомість серіал прагне надати її персонажу глибину та контекст, яких їй часто не вистачає в тексті роману, водночас дотримуючись основних сюжетних ліній решти твору. І, здебільшого, саме це й робить «На схід від Едему».

Кеті Еймс — суперечлива персона

Щоб було зрозуміло: Кеті Еймс є і залишається безжальною соціопаткою протягом усіх семи епізодів цього серіалу — жінкою, яка спалює рідний дім, скоює численні вбивства та покидає своїх дітей. Але те, що ця екранізація — і гра П’ю — передає найяскравіше, — це те, що, хоча Кеті й може вважати себе монстром через якусь вроджену рису, її вчинки, безсумнівно, є результатом її власних рішень. Чи шкодує вона про деякі з цих рішень у ті чи інші моменти? Можливо. 

А може, й ні. Але це, зрештою, і є справжнє послання «На схід від Едему, Luckera Casino Glcksspiele». Те, що, зрештою, ми є тими, ким вирішуємо бути.

Поняття «тімшель»

Стейнбек передає це через поняття «тімшель», яке в його оповіданні перекладається як «ти можеш». Так, так, технічно це і орфографічна помилка, і неправильний переклад справжнього єврейського слова «тімшол», але давайте просто сприймемо емоційну вагу цієї тематичної лінії. 

Ми не приречені стати такими, як наші батьки, і не безнадійно прив’язані до наших родоводів чи історії. Ми можемо обирати самі — на добро чи на зло — і це безпрецедентна свобода хоча б тому, що це непохитна константа. 

Це надзвичайно широка та спонукаюча до роздумів концепція для оповідання, яке є алегорією на «Книгу Буття, Luckera Sonderangebote», містить численних двійників біблійних персонажів Каїна та Авеля, а також жінку, яку, як можна стверджувати, уособлює або Змія в Едемському саду, або самого Сатану.

Але прості історії не обов’язково мають бути спрощеними, і саме завдяки цій ширшій темі Стейнбек — і цей «На схід від Едему» — знаходять свою красу.

Флоренс П'ю в ролі головної героїні

Пуг заворожує у ролі Кеті — то відстороненої, то інтриганки, то розлюченої. У інтерпретації Казана цей широко обговорюваний персонаж — не стільки незрозуміла сила природи, скільки безжальна виживша, спритна сорока, яка збирає дрібнички, гроші, послуги та таємниці, щоб захиститися від світу, якому, як її з самого дитинства вчили, не можна довіряти. З Кеті трапилися жахливі речі, і вона, у свою чергу, робила жахливі речі. Проте вона не шукає прощення чи жалю, а можливості діяти.

Це напрочуд фізична гра, сповнена тонко мінливих мімічних виразів, проникливих поглядів та постави, що відображає той образ себе, який вона хоче, щоб бачили ті, хто перед нею. Іноді трапляються тріщини: нестримний спалах люті, коли черговий чоловік намагається вказувати їй, що робити; момент у четвертому епізоді, коли вона несподівано опиняється наодинці й фізично скидає з себе роль, яку грала, розтягуючись і звиваючись, наче змія, що розмотується.