Георгіївська стрічка: символ великої Перемоги, а не мітка сепаратизму!

Сьогодні весь світ дивується відсутності будь-якого здорового глузду в діях та заявах російських високопосадовців, які зі шкіри геть пнуться в “понуждении к миру” українського народу. З одного боку – це справді дивно, бо неймовірним здається у ХХІ сторіччі сам факт кривавих подій, які за безпосередньої організаційної участі Росії відбуваються в нашій державі на очах усієї світової спільноти. З іншого ж боку – це моторошно, бо відверто загарбницька поведінка Російської Федерації наочно демонструє, якими слабкими виявилися всі інструменти міжнародного захисту, всі миротворчі організації та альянси, що на їх допомогу розраховує Україна, у порівнянні з військовою силою (хай навіть такою значною) однієї лише країни.

А цинізму російських загарбників та їхніх посіпак-сепаратистів на південному сході дійсно немає меж! Саме їм на думку спало використати в Криму один із головних символів великої Перемоги – георгіївську стрічку – в якості мітки для прихильників анексії півострову, а згодом – застосовувати її на Донбасі та Луганщині як демонстрацію приналежності до проросійського руху. Саме вони посміли перетворити символіку, що єднала українців і росіян, білорусів і молдаван супроти найстрашнішого ворогу людства – фашизму – фактично на знак причетності до антидержавних і антинародних дій. Адже зараз нелюди з такими пов’язками, яким байдужа славетна історія символіки, вбивають і ґвалтують мирних жителів на південному сході, нищать їхнє майно, палять громадський транспорт, підступно стріляють у спини українських солдат і офіцерів, прикриваючись жінками та дітьми. Георгіївською стрічкою – символом миру і добра – вони намагаються прикрити те мерзенне зло, яке їм не пробачить багато-багато прийдешніх поколінь…

Скоро 9 Травня – День Перемоги. Ветерани (їх живих залишились одиниці), кому ще дозволяє здоров’я, зібравшись на парад, одягнуть на старечі груди потом і кров’ю здобуті в боях із фашистськими загарбниками нагороди. Серед них, певно, будуть і георгіївські стрічки. Однак чи відчують ветерани, як зазвичай, безмежну гордість від майоріння стрічок під травневим вітром параду Перемоги? Чи не здається воїнам-визволителям, які дожили до сьогодення, що світ перевернувся, бо сьогодні Німеччина просить Росію не нападати на Україну?! Чи не сплюндрував Путін у своїй анексійній манії саму сутність великого подвигу російського і українського народів, на плечі яких, безперечно, припав основний тягар тієї найстрашнішої війни? Чи не плюнув він у душу славним синам обох ще донедавна братніх народів, які, не жаліючи самого свого життя, не думаючи про нагороди і пільги, звільнили увесь світ від нацистської чуми?

Безперечно, історія розсудить всіх. Але саме від нас з вами, від нашої з вами, такої простої й такої важливої, людської мудрості, залежить, якими ми в ту історію увійдемо. І саме ми повинні зберегти й передати своїм дітям та онукам шанобливе ставлення до символів, що зазнали слави у віках, один з яких – георгіївська стрічка, стрічка ратного подвигу наших батьків і дідів, стрічка Великої Перемоги!