Вже, мабуть, і самі ініціатори акції “Вставай, Україно!” розуміють, що вона від початку була приречена на фіаско. Цікаво інше: невже наші опозиціонери і справді такі самозакохані, що повірили в силу харизми, якої у них, до слова, ніколи й не було? Лише сліпий може не бачити, що народ втомився від популістських гасел, від блокування парламентської трибуни, від спекулювання на одвічних цінностях в угоду вузькопартійним інтересам. Вкотре опозиція, замість того, щоб засукати рукава і працювати на благо народу, пропонує нам чергове політичне шоу, та ще й такої сумнівної якості. Статистика – річ уперта: у заходах, присвячених Дню Перемоги, взяли участь понад 3 млн. українців, а у “псевдо-повстанні” – аби декілька десятків тисяч нарахували. Це при тому, що опозиція всіляко намагалася спаплюжити Свято Великої Перемоги і перевести його виключно у “день скорботи”. Подивіться лишень: три лідери стоять поруч на трибунах і розповідають людям, яка погана зараз в Україні влада, а кожен з них думає, що б такого утнути, щоб на наступних президентських виборах оті ошукані люди проголосували саме за нього. Скажіть, навіщо країні такі лідери, які не можуть навіть у своїх партіях лад навести? Чи знаєте ви, скільки підлеглі Яценюка, Кличка та Тягнибока цинічно вкрали партійних грошей під час організації регіональних етапів акції? А це ж – ті гроші, що раніше були вкрадені отими самозакоханими політиками у нас з вами! Та навіть наші гроші не допомогли, щоб купити опозиціонерам “політичну віагру” – вони ледь-ледь зібрали на площах частину своїх партійців, основна ж більшість яких плювати хотіла на політичну дисципліну. З чого вони взяли, що Україна повинна вставати, якщо вона ще з 1991 року стоїть на гідному місці серед світової спільноти? І це місце було б ще більш гідним, аби наші горе-опозиціонери не займались демагогією, а працювали, як то має бути. Ініційована ними самими акція їм самим і довела, що їхня особиста “політична імпотенція” не повинна відображатися на всьому українському суспільстві!
Вже, мабуть, і самі ініціатори акції “Вставай, Україно!” розуміють, що вона від початку була приречена на фіаско. Цікаво інше: невже наші опозиціонери і справді такі самозакохані, що повірили в силу харизми, якої у них, до слова, ніколи й не було? Лише сліпий може не бачити, що народ втомився від популістських гасел, від блокування парламентської трибуни, від спекулювання на одвічних цінностях в угоду вузькопартійним інтересам. Вкотре опозиція, замість того, щоб засукати рукава і працювати на благо народу, пропонує нам чергове політичне шоу, та ще й такої сумнівної якості. Статистика – річ уперта: у заходах, присвячених Дню Перемоги, взяли участь понад 3 млн. українців, а у “псевдо-повстанні” – аби декілька десятків тисяч нарахували. Це при тому, що опозиція всіляко намагалася спаплюжити Свято Великої Перемоги і перевести його виключно у “день скорботи”. Подивіться лишень: три лідери стоять поруч на трибунах і розповідають людям, яка погана зараз в Україні влада, а кожен з них думає, що б такого утнути, щоб на наступних президентських виборах оті ошукані люди проголосували саме за нього. Скажіть, навіщо країні такі лідери, які не можуть навіть у своїх партіях лад навести? Чи знаєте ви, скільки підлеглі Яценюка, Кличка та Тягнибока цинічно вкрали партійних грошей під час організації регіональних етапів акції? А це ж – ті гроші, що раніше були вкрадені отими самозакоханими політиками у нас з вами! Та навіть наші гроші не допомогли, щоб купити опозиціонерам “політичну віагру” – вони ледь-ледь зібрали на площах частину своїх партійців, основна ж більшість яких плювати хотіла на політичну дисципліну. З чого вони взяли, що Україна повинна вставати, якщо вона ще з 1991 року стоїть на гідному місці серед світової спільноти? І це місце було б ще більш гідним, аби наші горе-опозиціонери не займались демагогією, а працювали, як то має бути. Ініційована ними самими акція їм самим і довела, що їхня особиста “політична імпотенція” не повинна відображатися на всьому українському суспільстві!
