«Все будзе чотка!» - пообіцяв Сергій Прилуцький

На вихідних у КМЦ «Інтермеццо» відбувся черговий літературний вечір у рамках проекту «Північна генерація».
Чернігів відвідали автор позитивних й абсурдних (майже до здитиніння) урбаністичних верлібрів Олег Коцарєв та справжній литвин Сяргей Прилуцький, він же «Пістончик», автор екзистенційної силаботоніки спальних районів пострадянських міст.
Небуденна буденність
Олег Коцарєв небуденний поет, як для України, адже переважна більшість віршів – верлібри, тобто вірши без рими. Його батько має прямий стосунок до Сіверщини, адже народився у тій частині, яка нині належить до Сумської області.
Відповідаючи на запитання журналіста, літератора і поета Сергія Дзюби про небуденні історії, Олег, перепросивши присутніх пані, розповів про те, як в плацкартному вагоні однієї ночі дідусь почав голосно ґвалтувати власний матрац. На шум зійшовся весь мандруючий люд і ніхто не зміг його зупинити. Зранку це був цілком нормальний добропорядний громадянин.
Або одного разу він прочитав недовершений власний вірш в одній з польських газет. Виявляється, мандруючий польський культрегер знайшов на одному зі столів у вагоні заляпаний салом шмат газети, де він примудрився прочитати вірша Олега. Він йому сподобався, так його й надрукував – стільки, скільки його лишилося на шматку паперу.
До речі, Олег частенько буває в Польщі, а його поезії перекладені польською, німецькою, івритом. Так от, за його спостереженнями у польському райцентрі книгарень може бути більше ніж в нашому обласному центрі, книголюбів набагато більше і людей з книгою в руках в громадському транспорті є чималенько. Також у Польщі, та й загалом у Європі, поширені стипендії для підтримки письменників і поетів, тобто держава і фінансово підтримує власну літературу.
Після бесіди Олег Коцарєв перейшов до декламації. Один з перших віршів, який він прочитав, безпосередньо стосується Чернігівщини.
А далі була просто поезія
Все будзе чотка!
Інший гість цього вечора, Сергій, має прямий стосунок до Чернігівщини, бо має прізвище Прилуцький.
На відміну від Олега, Сергій схильний до римованої прози.
Білорус Сергій Прилуцький віднедавна мешкає і працює в Києві, має літературний псевдонім «Пістончик».
— Логіка нашого дурнуватого життя рано чи пізно мусила народити якогось схожого розгільдяя. Так сталося, що ним випало бути Пістончику, себто мені. Я люблю називати речі своїми іменами, люблю життєрадісний сміх, соковиті матюки, тупі (а також гострі) жарти.
Тобто тексти з ненормативною лексикою пише студент ПТУ «Пістончик», а нормальні літературні тексти пише Сергія Прилуцький. Поет всіх «порвав» власним віршем «Пацани».

По закінченні вечора поети здійснили мистецько-заповітний акт — залишили свої автографи-побажання на скрижалях “Інтермеццо”. «Все будзе чотка!» – написав Сяргій, «Хай теплий Північний сніг надихає на читання» – побажав Олег. До хлопців долучилися присутні поети Сергій Дзюба — “Будьте! Живіть! Довго і щасливо!!!” та Дмитро Мамчур — “Ви кажете, від мене тхне? Та це натхнення у мене!”.
Довідка: мистецький проект «Північна генерація» започаткована КМЦ «Інтермеццо» та поетом Дмитром Мамчуром і передбачає мистецьке «повернення» українських літераторів, вихідців із Сіверщини, на малу батьківщину.
Різдвяний віршик від Сірошки Пістончика
Хрыстос — чырвоны нос
На Каляды ізноўку няма сьнегападу.
Толькі холад сабачы. Дай, Божа, параду:
як ня зьмерзнуць у гэткі мароз
набухаўшыся у каматоз?
Чырванеюць насы на галоўнай хваінцы —
у сьвяточным настроі свае і чужынцы.
З цэркваў чутны круты хваласьпеў,
што ляціць панад гмахамі дрэў.
Калі б Езус радзіўся не ўзімку, а ўлетку,
я б Раство сустракаў на зялёных палетках
ў таварыстве паўголых дзяўчат.
Ты, Гасподзь, быў бы дзеўкам тым рад.
Ці яшчэ: адзначаць яго ў кожным сезоне —
ў футры, плаўках, вятроўцы і пад парасонам.
Мо, таму і бязбожны народ,
што замала для веры нагод.
Але гэта ўсё мроі — зіма на падворку.
Мы бухаем, глядзім на далёкую зорку,
славім Бацьку і Маці Тваю.
Мой Хрыстос, happy birthday to you!