Чернігівських журналістів вчили боротися з «антисемітизмом» на… кінофестивалі

В Україні розпочався 9-й Мандрівний міжнародний фестиваль документального кіно про права людини Docudays UA. В Чернігові фестиваль стартував 30 листопада.
В місті захід став вже традиційним і відбувається щороку восени. Цьогоріч до програми увійшли фільми-переможці 9-го Міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA, який відбувся у Києві з 23 до 29 березня 2012 р., зокрема скандально відомий фільм «Шахта №8».
Детальніше про кінофестиваль розповів представник організації «М’АРТ» Сергій Буров:



Проте, організатори фестивалю залишили кіно «на закуску», а для затравки вирішили поговорити про мову насильства в ЗМІ і на «дуже актуальну» для деяких ЗМІ і громадських діячів тему – про «антисемітизм».
Семінар, який передував кінопоказу, так і називався - «Протидія мові ворожнечі в ЗМІ Чернігова»:



Проводив тренінг тележурналіст і правозахисник Максим Буткевич, розпочавши свій діалог з аудиторією з чергової згадки допису депутата-свободівця Ігоря Мірошніченка на власній сторінці у Фейсбук. Точніше, пан Буткевич одразу дав визначення – назвав «центром скандалу» те, в чому нібито опинилася парламентська партія після вживання її депутатом слова «жидівка» стосовно іноземної кіноакторки:



Пан Буткевич поцікавився ставленням до цієї ситуації аудиторії, почувши у відповідь думки про абсолютну природність такої ситуації, хоча пролунала і протилежна позиція.
Далі Максим Буткевич говорив про приклади й причини расової нетерпимості, які можуть довести аж до вбивств на цьому грунті, підкреслюючи відповідальність у цьому процесі журналістів. У якості прикладу був розглянутий випадок загибелі на грунті расової ненависті афроамериканця, який нещодавно трапився у столиці.
– Якщо не дотримуватись професійних стандартів в роботі, можна комусь просто поламати життя. У справжньому демократичному суспільстві засоби масової інформації є тією важливою інституцією, яка впливає на формування культури суспільства. Однак, на жаль, у нашому суспільстві до цих пір існують та діють негативні стереотипи, що формують упереджене ставлення до представників різних національностей. Одним із джерел стереотипів і упереджень є наші ЗМІ, - сказав Буткевич.
На його думку, журналісти, інколи самі того не розуміючи, розпалюють ненависть у суспільстві, упереджене ставлення до людей різних національностей, сексуальних меншин або ж вразливих груп населення.
Звісно, з цим не можна не погодитися. Більше того, різноманітні фобії у відношенні самих українців безвідповідально озвучуються людьми, які обіймають навіть міністерські посади. Схоже, національна зневага і мова нетерпимості відносно українців чомусь стала нормою. Так, призначенню Табачника передувала його стаття в російській газеті «Ізвестія», де той примудрився назвати частину українського народу «неукраїнцями». Нагорода за висловлювання – портфель міністра освіти. Депутат від Партії регіонів Вадим Колєсніченко в одному зі своїх інтерв’ю назвав галицький діалект української мови «відрижкою» і не поніс за це жодної відповідальності.
Напевно, зайвим буде згадувати «мовні закони» й відміни квот на україномовний продукт в ефірі за ініціативи депутата Партії регіонів Олени Бондаренко. Тим більше, що в медіа-просторі майже не залишилося ні українського продукту, ні українських мовників, які б могли реалізувати національні права самих українців і не викликати у них зустрічних фобій.
Тобто, причини виникнення націоналістичних рухів і радикальних течій у молодіжному середовищі, про які питав Максим Буткевич учасників семінару, лежать на самій поверхні.
Тим не менше, незважаючи на дикунські випади у окремих ЗМІ і заяви офіційних осіб деяких держав з ознаками втручання у внутрішні справи України щодо логічного вибору українців на останніх парламентських виборах, Максим Буткевич знов повернувся до теми «антисемітизму».
Виявляється, саме це є «найбільшою проблемою» в українських друкованих виданнях. Для прикладу колега навів заголовки публікацій з маловідомих видань МАУП, назви яких ні про що не говорять навіть у професійному середовищі.
Що ж, варто лише сказати «респект» єврейській спільноті, яка навчилася актуалізувати потрібні їй теми в усьому світі за допомогою грантових програм, власників ЗМІ і різноманітних громадських організацій. Можливо, подібний досвід колись візьмуть на озброєння і українці у просуванні власного інтересу не лише в Україні.
Ще раз нагадаємо, що показ фестивальних фільмів «DOCU DAYS» відбувається у кінотеатрах, будинках культури, вищих навчальних закладах, школах, коледжах, молодіжних клубах, книгарнях, бібліотеках, селищних радах, закладах пенітенціарної системи тощо.
У Чернігові це – кінотеатр Щорса, бібліотеки, вищі навчальні заклади міста.