Російськомовні чернігівці за українську!

Вся країна стоїть на вухах через прийняття Верховною Радою законопроекту «Про засади державної мовної політики». Одна з опозиційних організацій навіть оголосила всеукраїнську громадську кампанію «Займіться справою, а не язиком», основна мета якої - недопущення прийняття ганебних для України законопроектів.

На початку червня громадські активісти проводили мітинги, розклеювали афіші, організовували акції протесту.

5 червня відбувся всеукраїнський протест проти прийняття законопроекту. Хвиля мітингів накрила Алчевськ, Дніпропетровськ, Вінницю, Донецьк, Запоріжжя, Миколаїв, Харків, Херсон, Чернігів та інші міста. До цих пір в Києві біля Українського дому продовжують голодування на знак протесту проти мовного закону шестеро людей, серед яких один активіст зі Львова. А що з приводу двомовності в Україні говорять чернігівці?

Дар'я Губко, 18 років, студентка:

- Коли я почула про прийняте Верховною Радою законопроект, мені стало погано. Я, на превеликий жаль, не розмовляю українською. По-перше, досконало я його не знаю, по-друге, як би це дивно не звучало, в Україні українська мова не є обов'язковою. Але я все ж схиляюся до думки, що в країні має бути одна державна мова, другої вона не потребує. Хоча під цей закон добре підлаштовуються ті, хто, живучи в Україні, реально не знає мови.

Нікіфор Міненко, 75 років, пенсіонер:

- Чесно кажучи, мені все рівно, яка мова буде державною. Вже вік не той, щоб хвилювало це питання. Нехай молоді про це думають. Напевно, неправильно, що в Україні російська мова може бути державною, але я, наприклад, все життя говорю російською. Все-таки виходець з Радянського Союзу. Найбільше мене турбує той бардак, який створила теперішня влада. І невідомо - скільки часу потрібно для того, щоб хоч якось вибратися з цього положення.

Дмитро Гусєв, 22 роки, студент:

- Як можна в одній країні мати дві державні мови? Я розмовляю російською. Навчався в російськомовній школі, всі знайомі, друзі, одногрупники говорять виключно російською, але не можна забувати про те, що живемо ми в Україну.

Інна Водвуд, 22 роки, консультант в супермаркеті:

- Я вважаю, що це повна нісенітниця - вводити дві державні мови. Всі українські письменники найбільше хотіли незалежності як для своєї мови, так і для держави. І що ми бачимо зараз? Начеб-то вийшли з-під соціального і національного гніту, але не до кінця. Ми повинні боротися за незалежність, за нормальне ставлення до народу з боку влади. Ні в якому разі не можна допускати прийняття таких законів. Я проти того, щоб в Україні було дві державні мови. Говорити можна на будь-якому, але державною має бути одна мова.

Аліна Романова, 24 роки, вихователь в дитсадку:

- Я проти введення другої державної мови. Я сама родом з Хмельницької області, у нас всі спілкуються українською. Безперечно, я підтримую людей, які оголосили бойкот влади. Не раз замислювалася над тим, щоб стати в ряди активістів, але не можу залишити роботу. Хочеться побажати перемоги активістам, які відстоюють майбутнє.