Нам своє робить! З приводу "Ванеси"

За результатами державного обліку лісів, підпорядкованих Держлісагентству України ( ця робота була проведена в 2011 році), їх площа зросла на 353 тис. га .

А площа вкритих лісовою рослинністю лісових ділянок збільшилась на 212 тис. га. Загальний запас деревини в державі зріс на 8% — до 1, 51 млрд. кубометрів. Так стверджує голова Держлісагентства України Віктор Сівець.

А Чернігівщина — край лісовий, в лідерах ходить. І в змозі не тільки себе забезпечити деревиною, а й достатньо її підготувати на продаж.

Сьогодення —складне й проблемне— наполегливо вимагає інтенсивної переробки деревини. Нині активно ведуться пошуки альтернативних джерел енергії. ( Протягом останніх років всі переконалися, що купований природний газ можна називати у містах і селах "золотим". Так він "витрушує" бюджет кожної сім’ї і держави).

У сусідній Білорусі на порядку денному у працівників лісової галузі одне з головних питань про модернізацію деревообробки. Ідеться про виготовлення паливних гранул з відходів деревини. Звичайно, для них потрібні спеціальні котли, виробництвом яких і займається французько-білоруська фірма.

Своїми добрими партнерами, з якими треба йти пліч –о- пліч, вважають лісівники Чернігівщини деревообробні підприємства. ТОВ "Ванеса" — одне з них. Це — національний виробник з іноземними інвестиціями (турецькими), відомий в Україні . Керівництво "Ванеси" зазначає, що Чернігівський регіон, зокрема багата на ліси Корюківщина його відразу зацікавили.

ТОВ "Ванеса" з’явилося у Корюківці 2009 року і стало орендувати одне з приміщень колишньої меблевої фабрики: було завезено обладнання для лісопильного цеху, який і запрацював, виготовляючи обрізні матеріали будівельного призначення.

Потрібно підкреслити важливу деталь: на території колись знаменитого підприємства з 2001 року вже "господарював" Анатолій Миронович Бондар ( народився в Корюківці, але постійно мешкає в Білорусії). У нас він займався бізнесом. Нічого серйозного самостійно так і не організував (заснував кілька приватних підприємств, які ставали боржниками, збанкрутували) , але вміло заманював жертв- інвесторів. 2010 року "Ванеса" пристала на пропозицію Бондаря збудувати пеллетний завод та розпочати виробництво деревинних гранул і вклала в ідею кошти.

Цей вид діяльності досить затребуваний, адже й від власного виробництва лишилося чимало відходів, і держлісгоспам свої нікуди дівати. Так зазначає Корюківська районна газета "Маяк" і додає: "Місцевому бюджету за минулий рік Анатолій Миронович Бондар винен 113 тис. грн. за оренду. Крім того, заборгував ще й перед "Укрпромбанком" півтора мільйона гривень. Банк звернувся до суду, виграв, і виконавча служба виставила на продаж усе його майно на території колишньої меблевої фабрики, яке й викупило у березні цього року ТОВ "Ванеса".

А. М. Бондар зник (він є громадянином Білорусії), а його борги лишилися в Україні…"

Олександр Довгаль, голова Корюківської районної державної адміністрації наголошує: " Переробка деревини актуальна, як ніколи: час вимагає. На Корюківщині маємо два держлісгоспи. Тирса, десятки тисяч кубометрів дров... І як впоратися з цими відходами без переробного виробництва? Соромно в такому лісовому краї купувати дорогий газ. Навколо нас ліси, скільки деревини гниє, пропадає. А ми взимку мерзнемо. Котли потрібні такі, які білоруси вже навчилися виробляти.

А "Ванеса" себе непогано зарекомендувала . До того ж , у неї є необхідний дозвіл до 2017 року. У нашому районі приживається й прибалтійський бізнес. Хай працюють інвестори на користь людям".

Прислухаймося й до вагомого слова головного інженера Чернігівського обласного управління лісового та мисливського господарства Олександра Кириченка: "Працює у Корюківці завод по переробці відходів деревини. За добу він випускає 25 тонн пеллетів. Якщо цей результат перемножити на 7, то отримаємо серйозну цифру відходів деревини, з якої й "вийшли" гранули. Добре, що до нас, на Чернігівщину, їдуть серйозні інвестори. І хто б за національністю вони не були (один з керівників "Ванеси" грузин), ці люди працюють для України.

Бачте, пеллети нині закупляють у Європі — німці, поляки. Для гранул потрібні такі котли, яких українці ще не виробляють. У білорусів крига вже скресла, французи підсобили — і котли є. Що ж до "Ванеси", то скажу, що це — надійний партнер держлісгоспів області. І закуповує вона продукцію прозоро, на аукціонах. До речі, є й такі учасники торгів, які виграють лот, але не вибирають деревину, не викупляють її. З "Ванесою" таких казусів ніколи не було.

Микола Гордієнко був головним агрономом в КСП "Коцюбинське " (с. Савинки). Коли господарство розвалилося, чоловік довго шукав роботу і знайшов її на переробному заводі, перекваліфікувався. На підприємстві його роботою задоволені. Адже Микола Гордієнко — хороший раціоналізатор, працює інженером. Його сушильна установка схожа на АВМ, якою колись сушили в колгоспі зерно. Тільки ж на нинішній встановлені німецькі матриці.

Петро Погребняк, директор ДП "Корюківське лісове господарство", говорить , що його підприємство з "Ванесою" — добрі сусіди. У кризовому 2008 році ТОВ подало руку допомоги лісівникам, деревину купувало. А такі речі не забуваються…

Заслужений лісівник України Микола Засько, директор Н.-Сіверського держлісгоспу занепокоєний тим, що в Краснохутірському лісництві другий рік минає, як стали всихати ялинники. Суху ялину треба заготовляти. А куди її дівати? У Європі криза, попит на деревину зменшився. Саме в таких нелегких ситуаціях і пізнаються партнери. Прийшла на допомогу "Ванеса", викупляє сушняк.

Директор ДП "Добрянське лісове господарство" Іван Горохівський, заслужений працівник лісового господарства України, розповідаючи про надійне партнерське плече "Ванеси", відмічає також її активну участь у щорічних обласних змаганнях вальників лісу. Валерій Подкоритов, генеральний директор ТОВ, неодмінно приїздить на цей конкурс, спілкується з виробничниками і вручає переможцям цінні подарунки. Лісоруби поважають цю небайдужу і творчу людину.

Валерій Іванович став одним з ініціаторів створення Асоціації переробників деревини на Чернігівщині. До її складу увійшло 37 учасників. Головна мета — аби лісівники і переробники разом співпрацювали, були хорошими партнерами. Громадою завжди надійніше складні проблеми вирішувати. Особливо сьогодні…