Поради по ремонту взуття від чернігівського чоботаря

Теплі зимові чоботи і легкі літні босоніжки, елегантні вечірні туфлі і зручні кросівки не лише захищають наші ноги в будь-яку погоду і за будь-яких обставин – вони формують стиль і підкреслюють індивідуальність кожної людини. Але іноді босоніжки рвуться, туфлі і черевики… «просять їсти», а майже нові ще чобітки раптом втрачають свої підбори. Хто ж «рятує» взуття у таких ситуаціях? Звісно ж, чоботарі. Сьогоднішня розмова із чернігівцем Юрієм Буглаком, який понад двадцять років ремонтує взуття.

– Хто сказав, що професія чоботаря – не творча? Ще й яка творча! Я б навіть сказав, що це ексклюзивна робота. Адже над кожною парою взуття працюєш індивідуально. І творчий процес починається, щойно береш до рук будь-які черевики чи чобітки, – розповідає Юрій Буглак. – Звісно, можна просто підошву поміняти чи набійки. Але далеко не завжди доводиться робити звичайнісінький ремонт. Фантазую, проявляю кмітливість… Щоб, наприклад, не було помітно швів, майстерно оздоблюю їх фігурною вставкою чи іншою прикрасою. Або ж перероблюю застарілу модель на більш модну, укорочую довгий носок чи замінюю підбори на платформу, вшиваю вставки, застібки... Нещодавно одна клієнтка забажала зменшити висоту підборів… Часом доводиться перешивати взуття. Постійно впроваджую в свою роботу щось нове.
У мене навіть практиканти були. Усім, хто приходив вчитися ремеслу, я казав: «Ця робота непроста, але, якщо ви її полюбите, обов’язково матимете успіх». Взуття, яким би воно не було – новим або старим, доглянутим чи не дуже, потрібно полюбити. Лише тоді робота приноситиме задоволення. Себе відчуваю не лише шевцем, а й дизайнером, психологом. Береш до рук черевики – й одразу уявляєш, хто їхній власник. Навіть особливості характеру можна простежити. Охайна людина ніколи не віддасть ремонтувати брудне взуття…

Опанувати ази чоботарської справи Юрію було нескладно. Він закінчив Чернігівське профтехучилище, чимало років працював у майстерні з пошиття нового взуття. За місяць його вмілі руки «народжували» 50 пар чобітків, туфель, сандалів, шльопанців…
Напевно тому, що одразу поставився до роботи відповідально й сумлінно, став кваліфікованим майстром.
– Завжди переймаюся проблемами клієнтів: а якщо людина має лише одну пару взуття? Намагаюся полагодити все швидко й якісно. Інколи навіть було, що заходили до майстерні люди у рваному чобітку, чи з поламаним підбором просто з вулиці. Доводилося дуже швидко ліквідувати «НП», а тим часом клієнти гріли ніжки біля батареї.

– На Вашу думку, яке взуття найякісніше?
– Псується будь-яке взуття і немає значення його вартість, – розповідає майстер. – Наприклад, нещодавно жінка принесла черевики, які коштують дві тисячі гривень і термін гарантії на них ще не закінчився, а вони вже розлізлися по швах. Справа у тому, що нині виробники не дотримуються технології, тож якісного взуття на ринку майже немає. Але краще купувати шкіряне, воно «проживе» трохи більше й у ньому почуватиметеся комфортніше.
Хоча й шкіра останнім часом вичиняється неякісно. Колись це був тривалий процес із використанням натуральних засобів. Сьогодні ж для цього застосовують переважно хімію, отож термін вичинки скоротився. Шкіра швидко набуває товарного вигляду, проте це дається взнаки: узули нові черевики – і шкарпетки пофарбувалися, а з ними й ноги.
За своє життя ремонтував і дуже дороге взуття – італійські чобітки із натуральною підошвою, і дешеве. Скажу, що якість має значення, але взуття не вічне, як і все у нашому житті. Не рекомендую купувати лакованих чобіт. Адже для виробництва такого взуття використовують шкіру найнижчого ґатунку. За допомогою лакової плівки приховують дефекти шкіри і, до того ж, наносять її, порушуючи технології. Зазвичай лаковані туфлі чи чобітки мають бути м’якими, натомість вони «дубові». Взуваючи їх у мороз, на згинах з’являються тріщини.

– Щосезону взуття дорожчає. А матеріали для його ремонту також недешеві?
– Аби якісно виконувати роботу, потрібен матеріал високого ґатунку. Різниця у вартості, наприклад, білоруського, польського та українського поліуретану несуттєва. Проте якість імпортного набагато вища. Найдорожчий ремонт взуття: заміна підошви, набойок, застібок.
Але порівняно з цінами на нове взуття, відремонтувати старе вигідніше.

– Кажуть, що у людини має бути мінімум п’ять пар сезонного взуття.
– Так, і його потрібно носити по черзі. Адже, якщо щодня ходити в одних черевиках, і нехай навіть недешевих, вони «розлізуться». Взуттю варто давати час для відпочинку.
За словами Юрія Буглака, аби рідше віддавати взуття чоботареві на «реставрацію», потрібно робити щоденну профілактику. Якщо взуття стало мокрим, його не можна ставити поблизу батареї, гарячої плити чи печі, щоб висушити. Шкіра має пори, і тому від вологи набухає. Коли її швидко висушити, вона стає твердою і крихкою. Найкраще висушить взуття папір, який потрібно покласти у шкарпетки. Він вбере зайву вологу і це не завдасть черевикам жодної шкоди. Для догляду за шкіряним взуттям варто використовувати креми із вмістом натурального бджолиного воску.
Чистити кремом черевики потрібно щонайменше раз на тиждень. Інакше пил та бруд висушать шкіру і вона стане жорсткою, а взуття незручним. А ще, щоб чобітки не втрачали форми, всередину треба класти спеціальні колодки або зім’яту стару газету.

– Що побажаєте нашим читачам?
– Кожній людині мати кілька пар взуття для різних нагод, гарного настрою за будь-якої погоди. А головне, правильно доглядати за ним, тим паче, що у наш час для цього існує багато ефективних засобів. І нехай чобітки служать вам довго-довго!
До речі, якось одна жіночка принесла до майстерні дві пари туфель. Попросила «щось» із ними зробити. Подивився: у однієї пари непридатна верхня частина, а в іншої – нижня. Помудрував – і з двох пар вийшла одна, але хороша. Жінка була задоволена. А мені більше нічого й не треба!