Парадокси власності або Бермудський трикутник житла

В Україні багато років тому відбулася приватизація житла. Але це не вирішило питання ВЛАСНОСТІ.

Ми є власниками квартир, але не хочемо ставати власниками (співвласниками) багатоквартирних будинків.

Бо не хочемо ні за що відповідати: ні за інженерні мережі, ні за тепло чи чистоту в під’їздах.

Державі, місту нічого не залишається робити, аби зберегти житловий фонд, доручити доглядати (обслуговувати) це житло управляючим компаніям, ЖЕКам.

Питання власності так і залишається невирішеним. Ми вічно незадоволені ЖЕКами, а ставати співвласниками не хочемо.

Бо так легше. Ми трусимо килимки з під-ніг у під’їздах багатоповерхівок, викидаємо вміст мішечка пилососа у сміттєпровід.
...І скаржимося на двірничку, яка погано витирає пилюку на перилах і не прибирає після нашого «витряхування».

Або нам буває ліньки винести ялинку чи великий букет на майданчик, і ми їх пхнемо у смітєпровід, а потім двірничка (зазвичай уже немолода жінка) мусить витягувати той «скарб». Або просто кидаємо біля сміттєпровода – хай приберуть.

Хто має прибирати наші букети, недопалки у під’їзді і під балконами наших приватизованих квартир?