Дідусь живе без адреси в «хатинці на курячих ніжках»

П’ять років у хатинці на курячих ніжках і на пташиних правах на теплотрасі живе 87-річний дідусь.

Облаштуватися тут йому довелося, адже власну хату він з дружиною подарував родичам.

«Це моя хата, я перевіз її з Лозового хутора, тепер так сталося, що забрали і кажуть: це не твоє, це все наше», – дідусь Федір Яковенко.
Старенький зізнається, договір дарування підписав разом із дружиною, коли та від тяжкої хвороби помирала в нього на руках. Каже: і гадки не мав, що підписує. Та коли оговтався, йому запропонували переїхати із Чернігова до села.

«Купимо хату в Березному і будеш жити. А я кажу: «Ні. Я не поїду нікуди, там, де прожив, і буду жити», – дідусь-вигнанець Федір Яковенко.

Свої права на хату старенький намагався довести в суді. Феміду переконував, що він і його покійна дружина не могли приймати свідомих рішень. Це підтвердив психіатричною довідкою.

«Ліки, які давали їй. Вона не при собі була. А дід теж, тому що жінка помирала. І почалися суди», – правозахисник дідуся Валерій Зюзько. Та навіть Верховний Суд не повернув старенькому житло.

Нові власники переконують: старого родича не виганяли.

«Він сам це все зробив. Шкода. А що, ви мені пропонуєте, взяти його зараз до себе додому», – новий власник житла Володимир Шеремет.
Та й повертатися дідусю нікуди. Нещодавно хата мало не згоріла. Тепер Володимир робить тут ремонт і збирається заселити свою доньку.
«Оце він залишив, бідненький дідусь», – Володимир підозрює, що хату підпалив дідусь.

Тим часом небайдужі сусіди створили графік чергування. Одні тричі на день носять пенсіонеру гарячу їжу. Інші чергують, доки палиться грубка. Через недосконалу будівлю дим іде до кімнати. Бояться, аби дідусь не вчадів.