Перевізники і місцева влада зіграли злого і доброго прокурора - нова ціна проїзду з 1-го квітня!

Так вже повелося, що останнім часом у танцювальних партіях олігархів-"реформаторів", чи то пак у схемах "кумівського капіталізму" звичайний українець виконує роль пасивного спостерігача, який оплачує всю музику. При чому, розмір платні зазвичай береться зі стелі і називається "ринковим".

Приклади - так звана "ринкова ціна на газ" від "ліхтаря", знаменита формула "Ротердам+", збільшена платня за електрику...
Усі ці схеми об'єднує одна спільна риса - повна відсутність ринкових складових формування сенсу слова "ринковий".

Наприклад, коли прем'єр промовляє з метою свідомого чи несвідомого обману українського народу сакральне словосполучення "ринкова ціна", він не пояснює, як може бути ціна "ринковою" за відсутності будь-якої альтернативи вибору у кінцевого споживача. І взагалі, який може бути ринок, на якому "чужі не ходять", а з постачальників скрапленого газу залишилися лише наближені до відомих олігархів і президента структури.

15 мільярдів гривень - таку суму прибутків української олігархії на схемі "Ротердам+" озвучили українські медіа. Сума - різниця між вартістю реального українського вугілля з окупованих територій і умовного іноземного вугілля з доставкою, оплачену з кишень громадян по комунальних рахунках.

Так трапилося, що амбіції місцевих олігархів різного штибу не відстають від олігархів-"державників". Наприклад, у схемах місцевих транспортних перевезень. Де за логікою ринку ціна на проїзд у транспорті мала б визначатися на прозорих жорстких конкурсах з розподілу маршрутів із залученням максимальної кількості учасників. Вигравати на таких конкурсах повинні в комплексі максимальний комфорт, мінімальна ціна і прозорий розклад руху.

Проте, за умов системи кумівського капіталізму, яку дотепники називають колгоспно-відкатною економікою, переможці і ціна проїзду визначаються у дещо інший відмінний від ринкового спосіб.
Спочатку певні гравці відомими "народними" способами стають де-факто монопольними гравцями на ринку. Хоча самі гравці свій монопольний статус категорично заперечують. Потім час від часу ці гравці жаліються на зростання своїх витрат, на непідйомні ціни на паливно-мастильні матеріали, на комплектуючі.

Здавалося б, не можеш - не працюй. Тобто, за логікою ринку місцева влада у разі неспроможності перевізника повинна була б оголосити новий конкурс і визначити ті умови, які обопільно б задовольнили пасажирів з одного боку і перевізників з іншого. Проте, за кумівського капіталізму усе відбувається геть інакше - задоволення бажань існуючих "монополістів" з певними обмеженнями. При цьому перевізники виконують роль "злого" прокурора, а місцева влада - "доброго".
Так вийшло і на сьогоднішньому засіданні виконкому чернігівської міськради, коли представник перевізника озвучив бажання підняти ціну з 3,50 грн. до 5 грн., але "компромісним" рішенням виконкому ціна проїзду у чернігівських маршрутках встановлюється на рівні 4 грн. з 1-го квітня і на рівні 4,50 грн. з 1-го серпня.

Тобто, пасажир вкотре залишився за рамками суб`єктності у процесі формуванні ціни і продовжує нагадувати покупця совєцького гастроному - бере те, що йому дають. Крім того, громаді перманентно накидається війна за ціну (в основному, за низьку), але НЕ за принципи її формування, що в корені є хибним дискурсом.
До речі, за логікою, громаду мав би непокоїти насамперед стан міського електротранспорту, в тому числі і формування ціни на проїзд в ньому. Адже привабливий електротранспорт - це така міська "фішка", якій повинен надаватися пріоритет, а приватні маршрутки мали б розглядатися як транспорт допоміжний. Від стану електротранспорту, від кількості машин і інтервалу руху залежить загальний комфорт в місті і його схожість власне на місто.

На жаль, про це на виконкомі майже не говорили. А громада, скоріш за все, буде знов обговорювати кинуту їй кістку "нової ціни" замість шляхів зміни рівня колгоспних стосунків і набуття нею суб'єктності у процесі.