«Перший батальйон Чернігівщини» - 13-й - відзначив 2-у річницю

«Перший батальйон Чернігівщини» - патріотично-культурний захід під такою назвою провели сьогодні, 23 квітня, в Чернігові з нагоди 2-ї річниці створення 13 батальйону територіальної оборони.
Зранку на Красній площі зібралися бійці та ветерани підрозділу, їх рідні та близькі, члени родин загиблих, керівники області та міста, громадські активісти та волонтери.
Вони поклали квіти до меморіальної стели військовослужбовцям Чернігівщини, загиблим в зоні АТО, та вшанували їх пам`ять хвилиною мовчання.
Поіменно назвали імена та прізвища усіх 33-х бійців підрозділу, які віддали своє життя за незалежність України (п`ята частина полеглих з Чернігівщини). Після цього присутні рушили до обласного філармонійного центру фестивалів та концертних програм, де стали учасниками урочистостей з врученням державних нагород учасникам АТО. Також Почесні грамоти обласної ради вручив її голова Ігор Вдовенко, відзнаки Чернігівської міської - заступник мера Сергій Фесенко.
Під час нагородження голова облдержадміністрації Валерій Куліч нагадав: 13 батальйон територіальної оборони одним з перших в області отримав бойове завдання на участь у бойових діях на Сході і 9 травня 2014 року рушив на Луганщину. «Такі підрозділи разом з добровольчими на початковому етапі операції стали однією з основних бойових складових Збройних Сил України, що зупинили агресію та звільнили від загарбників значну територію Донецької і Луганської області», - підкреслив він.
Багато теплих слів на адресу бійців пролунало з вуст журналістки, сотника Майдану та волонтера Анни Коваленко та у відеозверненні народної артистки України, Героя України Ади Роговцевої, яка через хворобу не змогла приїхати. Надзвичайно хвилюючою була патріотична концертна програма, яку підготували артисти обласного філармонійного центру, бійці 13 батальйону та членів їх родин - мами, дружини, доньки. Зокрема пісню, написану учасником АТО, зворушливо заспівали голова спілки ветеранів 13 батальйону, демобілізований солдат Андрій Хоменко та його донька Богдана.
«Відчуваю сьогодні радість від того, що про нас пам`ятають, і трохи сум, що бойові дії не закінчилися, - зізнався ветеран журналістам. - Є можливість, що ми знову туди поїдемо. Крає душу біль від втрати побратимів з мого взводу Івана Томілка, Євгена Кравченка та Володимира Близнюка. Чомусь саме у нас було найбільше загиблих героїв. Спочатку в станиці Луганській, потім у Вуглегорську. Пережите там зробило нас сильнішими, витривалішими, дружнішими. Найголовніше на передовій - це, звісно, дружба, коли біжиш рятувати товариша попри будь-яку небезпеку.
За словами Андрія Хоменка, він служив на Луганщині з травня по листопад 2014 року, пізніше - на Донеччині, у Дебальцево. «Ближніх боїв та зіткнень було чимало, - пояснив він. - Нам повезло, що ми, як розвідники, не носили на одязі шевронів і нас часто сепаратисти приймали за своїх. Якось командир навіть просто підійшов до чеченців і спитав: «А ви хто?».
Ті не були готові до такого і вступили в діалог. Потім командир впав і ми почали стріляти у них. У станиці Луганській трапилося щось подібне. Ми намагалися забрати техніку з розбитого блок-посту і раптом побачили наближення «Ниви». З автівки лунало: «Уходітє! «Укропи» ідут!». Сепаратисти пішли на розворот, але від нас втекти не встигли. Потім на нас напали і поранили одного мого друга та командира».
На Алеї Героїв, біля фонтанів, які сьогодні запрацювали, волонтери влаштували катання дітей на квадроциклах, а потім, на території бази відпочинку «Динамо», за пішохідним мостом - змагання, ігри та розваги.