Як піймати «золоту рибку» і попросити виконати всі комунальні програми в місті
Чернігівці добре знають Казку про рибалку і рибку. І знають, що чудес на світі не буває. Все одразу не вирішується.
Он навіть Корбан з Березенком не змогли і все вирішити, і всіх нагодувати. Бо у світі все робиться поступово. Але за однієї умови, якщо Є БАЖАНННЯ РОБИТИ. А ще один секрет розкрию в кінці матеріалу.
10 програм: з миру по нитці - Чернігову на благоустрій
Саме стільки програм працювало у Чернігові в 2014 році. Про них ось-ось звітував начальник житлово-комунального управління Чернігівської міської ради Геннадій Луценко. Одні в минулому році закінчилися, інші - триватимуть до 2018 року.
Задум з програмами непоганий - аби людям краще було. Щоб ходили і не спотикалися. Щоб діти біля домівок гралися. Щоб у хаті за шию не текло та в місті безпечно було.
А то, в який двір журналіст не зайде – хапають за руки і тягнуть до себе: там машини на траву заїжджають – парканчика нема. Там у дитячих пісочницях дядя з якоїсь квартири вибрав увесь пісок на ремонт.
Там по асфальту не проїдеш з коляскою і від горбків наче током трусить. До речі, про останній.
Програмний асфальт
У жителів будинків по проспекту Перемоги 43, 45 і 47 – свято. Кладуть асфальт всередині двору чи не з часів царя гороха - як будинки побудували.
Майстри працюють. Каток наїжджає, а жильці двору 45 радіють:
Людмила Григорівна:
-Жах , що було. Наче, щоб ворог не пройшов. А у мене чоловік не бачить, так він навіть падав тут. Тому що ями були і заповнювалися водою.
Он навіть Корбан з Березенком не змогли і все вирішити, і всіх нагодувати. Бо у світі все робиться поступово. Але за однієї умови, якщо Є БАЖАНННЯ РОБИТИ. А ще один секрет розкрию в кінці матеріалу.
10 програм: з миру по нитці - Чернігову на благоустрій
Саме стільки програм працювало у Чернігові в 2014 році. Про них ось-ось звітував начальник житлово-комунального управління Чернігівської міської ради Геннадій Луценко. Одні в минулому році закінчилися, інші - триватимуть до 2018 року.
Задум з програмами непоганий - аби людям краще було. Щоб ходили і не спотикалися. Щоб діти біля домівок гралися. Щоб у хаті за шию не текло та в місті безпечно було.
А то, в який двір журналіст не зайде – хапають за руки і тягнуть до себе: там машини на траву заїжджають – парканчика нема. Там у дитячих пісочницях дядя з якоїсь квартири вибрав увесь пісок на ремонт.
Там по асфальту не проїдеш з коляскою і від горбків наче током трусить. До речі, про останній.
Програмний асфальт
У жителів будинків по проспекту Перемоги 43, 45 і 47 – свято. Кладуть асфальт всередині двору чи не з часів царя гороха - як будинки побудували.
Майстри працюють. Каток наїжджає, а жильці двору 45 радіють:
Людмила Григорівна:
-Жах , що було. Наче, щоб ворог не пройшов. А у мене чоловік не бачить, так він навіть падав тут. Тому що ями були і заповнювалися водою.