Дикий кабан + свиня звичайна = порода Малиша

У невеличкому селі Поліссі, що в Сосницькому районі на Чернігівщині, фермерує на 11 гектарах Володимир Малиш.

Уже сьомий рік обробляє він двома тракторами пайову землю батьків та бабусі.

Небагато її, та клопіт має.

Цього року він ризикнув посадити картоплю на чотирьох гектарах. Що з того вийшло, аж сумно стає.

— Уродила поганенько, — розповідає. — Всього-на-всього десь 50 тонн. Якби свій комбайн, то ще воно б нічого було. Але ж не маю. Наймав у Сосниці. За цю роботу заплатив 10 тисяч 350 гривень.

— Багато!

— А куди подінешся, як такі розцінки...

— Ще й наймали людей перебирати вирощене? — запитую.

— То було б уже занадто... Своїми силами обійшлися.

— Що вийшло з продажем?

— Копав трохи пізнувато. Якби у серпні, отримав би якийсь прибуток. Тоді картоплю ще по 1 гривні можна було збути. А вдалося продати тонн 30 по 70—80 копійок. Отримав десь 23 тисячі гривень. Якраз дружина мала народжувати — робили кесарів розтин. Лише на операцію, ліки пішло 7 тисяч. Так що фактично від картоплі нічого й нема. Єдина втіха — синок Павлуша уже вдома...

Чоловік сподівається продати ще хоча б тонн сім бульб. Але заготівельників катма!

— Що будете робити із картоплею? — запитую.

— Та я ще з минулого року знайшов їй застосування, — зізнається. І додає:

— Почав розводити свиней. У мене їх майже два десятки.

— Здаєте на м’ясо?

— Ні, я вирощую на продаж поросят. Весною голів двадцять продав. Нині місячні коштують по 500—600 гривень.

— Не хворіють?

— Та у мене своя порода. Стійка!

Як пояснив фермер, він злучає дикого кабана із звичайною свинею, а відтак поросята не хворіють, виростають витривалими. Справді, у фермерських свиней густа щетина, вони жвавіші від звичайних. Улюблений їх харч — варені бульби.

— По вісім-дев’ять чавунів їм картоплі щодня варю, — каже Володимир Малиш.

Поки що вистачає битої, дрібної, та згодом піде у хід і гарна нереалізована. Дорогуватий харч для тварин, та все ж він додає їм ваги, а значить, буде що продавати. На поросят все-таки ще є попит. Хоча більшість селян відмовилися від корів, тож у хлівах тримають свиней. Як то прожити без власного сала! А поросята від Малиша з гарним імунітетом. Тож краще гроші вкласти у них, ніж у щось непевне, куплене на базарі.

Крім свиней, фермер тримає ще й двох корів. Цього сезону зробив запас сіна для них аж на два роки. На ті гроші, що їх Малиші отримують за здане молоко, звісно, не порозкошуєш. Та більш-менш регулярні, хоча й невеликі, виплати забезпечують родині мінімальний доход у селі, де практично немає офіційних робочих місць.