Чернігів проти катувань

Активісти візуально продемонстрували необхідність створення системи належного розслідування численних випадків катувань в Україні.

Акція одночасно пройшла також в Києві, Луганську, Харкові, Запоріжжі.

Катування і жорстоке поводження в міліції в Україні набули системності, про що правозахисники неодноразово звітують в своїх доповідях.

Правозахисники зазначають, що спостерігається збільшення випадків порушень прав людини зі сторони міліції. Якщо за даними соціологічних досліджень, які щороку проводить Харківський інститут соціальних досліджень спільно з Харківською правозахисною групою, в 2010 році жертвами незаконного насилля тільки в міліції стали 780-790 тисяч українців, то в 2011 році ця цифра зросла майже до 1 млн. українців.

Цим порушенням сприяє культура безкарності правоохоронців в Україні. На скарги, які базуються на добре обґрунтованих звинуваченнях у серйозних порушеннях прав людини, часто дають стандартну відповідь щодо «відсутності складу злочину». Єдиним органом, уповноваженим законодавством України на проведення розслідування скарг на погане поводження з боку правоохоронців, є прокуратура. Однак прокуратура не спроможна провести ефективне розслідування таких скарг через свою подвійну відповідальність: з одного боку вона відповідає за перевірку законності дій міліції, а з іншого – підтримує обвинувачення у суді, а відтак, має тісні операційні зв’язки з працівниками міліції.

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 15 травня 2012 року у справі «Каверзін проти України» зазначив, що тортури і відсутність ефективного розслідування фактів катувань з боку прокуратури є системною проблемою для України.

Але на Чернігівщині статистика правоохоронців чомусь свідчить про відсутність такої проблеми.

Так, за інформацією Управління МВС України в Чернігівській області, в першому півріччі 2011 року: «….в області було зареєстровано 418 повідомлень щодо порушення дотримання прав людини, з них 12 щодо побиття, 11 – незаконного обшуку, 2 щодо незаконного затримання, 16 щодо незаконного притягнення до кримінальної відповідальності та 245 щодо незаконного притягнення до адміністративної відповідальності.

У повідомленні зазначається, що: «…з усіх вказаних повідомлень щодо порушення прав людини 208 взагалі не підтвердились, по 125 повідомленнях матеріали в порядку ст. 97 КПК України були направлені до органів прокуратури, якою було прийнято 124 рішення про відмову в порушенні кримінальної справи, за 1 повідомленням порушено кримінальну справу (РМОП «Беркут»).»

Тобто з 418 повідомлень тільки по 1 (!) скарзі були виявлені ознаки злочину в діях правоохоронців й було прийнято рішення про порушення кримінальної справи. Дійсно така статистика вражає.

Далі більше. Автори зазначеного матеріалу підсумовують, чому ж все-таки громадяни скаржаться на дії міліціянтів:

«Вивченням вказаної статистики встановлено, що більшість громадян спонукала до написання звернень природна захисна реакція на обвинувачення у скоєнні злочину або правопорушення, з метою уникнення покарання за вчинені дії, заплутати слідство та перешкодити встановити істину у справі».

Тобто за логікою правоохоронців, скаржитися на неправомірні дії працівників міліції мають нахабство лише шахраї, крадії й хулігани.

За інформацією ж прокуратури Чернігівської області, по всім (!) зверненням про незаконні методи розслідування, що надійшли до органів прокуратури області в 2009-2011 роках, прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи, на підставі ст.6 КПК України.

Але, нажаль, реальність виглядає протилежно зазначеній інформації.

Останніми днями у всеукраїнських та місцевих ЗМІ прозвучали повідомлення про резонансні події на Чернігівщині. Зокрема, в Городнянському районі молодий хлопець повісився після того, як, за твердженням його родичів, працівники міліції його катували і вимагали зізнатися в тому, що він у себе на городі вирощував коноплю. Хоча родичі та сусіди стверджують, що перед цим міліціонери самі викопали кущі конопель на сусідському городі та підсадили їх на город хлопцю-сироті.

Інший випадок стосується справи про згвалтування в Прилуках, який вже охрестили «справою Оксани Макар - 2». Як стверджують родичі постраждалої, до даного злочину причетні співробітники правоохоронних органів міста Прилуки.

Тому учасники акції вимагали від прокуратури і міліції ефективного і головне - прозорого розслідування й цих випадків.