«Сильний боєць не буде колошматити супротивника півгодини». Отець Євген

48-річний отець Євген (Халімон) ыз Воскресенської церкви в Седневі Чернігівського району не тільки священнослужитель, але й тренер ыз карате.
Він засновник спортивного клубу «Православний центр».
- Бойовими мистецтвами почав захоплюватися ще в юності, - розповідає отець. - З дозволених тоді був тільки бокс. Трохи позаймався, але все-таки тягнуло до кунг-фу та карате. Тренування проходили підпільно, у підвалах. Після першого заняття і його величезних навантажень думав не ходити. А потім вирішив: я що, не мужик? І продовжив займатися.
Зараз у батька Євгена чорний пояс.
- Ви, напевно, займалися бойовими мистецтвами в юності, коли ще не планували бути священиком?
- Не так, - заперечливо хитає головою батько Євген. - Я спадковий священик. У мене і батько їм був, і дід. Їх у заслання в радянський час відправляли за служіння Богові. Уміння стояти за себе потрібно всім: і віруючим, і не дуже. Тим більше, коли в роду так постраждали священнослужителі від влади. Спорт - це чудово. Завжди потрібно себе вдосконалювати.
- А як священнослужитель може вчити битися? Повинно бути, на зразок, так: вдарили в праву щоку - підстав ліву?
- Моя основна мета - не навчити мордобою, а виховати дітей. Кожна людина повинна вміти за себе постояти, - говорить Євген Халімон. - Спортивний клуб існує не окремо від церкви, а при недільній школі. Спочатку ходили тільки її вихованці. Так було до нинішнього року. Ми з 2000-го тренувалися в невеликому приміщенні в будівлі селищної ради. У цьому році перейшли в спортивний зал нової школи.
Стало більше бажаючих навчатися.
- Вам доводилося використовувати прийоми кунг-фу або карате в звичайному житті?
- Ні, - хитає головою тренер. - Людина, яка займається якимось із видів бойових мистецтв, впевнена в собі. Вона йде по вулиці і не боїться. Інші це відчувають і ніколи не підійдуть до такого. Я навіть дітей вчу так: відпрацьовуємо якийсь прийом на тренуванні, я раджу, щоб, коли йшли по вулиці, то вибирали собі супротивника. Тільки щоб це були не жінки і слабкі молоді люди. Потрібно вибирати собі супротивника соліднішого, поміцнішого. Вибрав - і подумки відпрацьовуй удар на ньому. Це допомагає.
Седнівська священик-каратист в Чернігівському районі не один. Є ще отець Дмитро з Старого Білоуса.
- Ми дружимо з отцем Дмитром, - ділиться отець Євгеній. - Проводимо спортивні зустрічі між моїми і його підопічними. Та й удвох побуцаться любимо. Потрібно ж кудись негативну енергію дівати. Та й у формі себе тримати слід.
Тренер розповідає, що для нього важдиво підготувати дітей саме з бойового, а не зі спортивного карате.
- У спортивному карате народ тренується тільки заради медалей, - упевнений священнослужитель. - У бойовому - заради уміння захищатися. Чим довше тренуєшся, тим менше вірогідності, що десь на вулиці виникне бійка. Я взагалі вважаю, що ті показові виступи, які показують на змаганнях або у фільмах по телевізору, - марна трата часу. Справжній боєць - це так: одним пальцем натиснув на супротивника, і той упав, нападають троє – три удари, і троє лежать. Сильний боєць не буде колошматити супротивника півгодини. Один удар - все.
- Ви займалися не тільки карате, а й кунг-фу, і боксом. Чому тренуєте саме карате? - Запитую.
- Карате може займатися хто завгодно: хлопчики та дівчатка, шестирічні та п'ятнадцятирічні. Воно простіше, - відповідає.