Двоколесний Чернігів: на чому їздять ті, хто відмовився від маршруток та автомобілів

Сучасна урбаністика каже, що місто має бути зручним та орієнтованим передусім не на автомобілі, а на пішоходів і менш габаритні засоби пересування (велосипед, електросамокат та гіроскутер). Пересуватися по місту на двоколісному транспорті не просто зручно – це певна концепція відношення до життя, майже філософія. Ти не спішиш. Ти бачиш і чуєш своє місто, спостерігаєш за ним, відчуваєш його пульс. Та і просто це круто – котити по місту на своєму двоколісному другові і радіти життю.

До того ж і сам Чернігів відповідає взаємністю: з’являються нові велодоріжки, облаштовуються дороги і тротуари. Нам став цікавий цей тренд, і ми поговорили з трьома чернігівцями, які обрали кожен з цих видів транспорту, щоб дізнатися, як вони приходили до висновку, що ідеальний Чернігів – це місто без автівок.

Іван Матвєєв, керівник творчої групи «Ранок» на «Суспільне Чернігів»

– На велосипеді я їздив з дитинства, а десь років десять тому замовив собі custom-байк, який зараз уже стоїть в гаражі. На самокат з велосипеда я пересів восени минулого року. Мені друзі скинулись грошима – і на день народження подарували нового двоколісного друга. Довго думав про електросамокат, і якщо б друзі не подарували, то назбирав би і купив сам, вони просто пришвидшили цей процес. Так як він у мене з’явився восени, я навіть такої малосніжної зими, як торік, також устиг багато поїздити. Якщо погода дозволяє, то не їжджу на маршрутках.

Зараз слід відмітити, що на окремих локаціях ситуація з велоінфраструктурою, яку можуть використовувати і самокатники, стає кращою з кожним роком. Дуже комфортно їздити по центру, вулиці Рокоссовського, Красному мосту, Горсаду. Якщо немає велодоріжки, то це не проблема – я просто їду по дорозі або ж тротуару, але обережно. Пам’ятаю правила дорожнього руху та знаю, як повинен себе вести на дорозі, тому проблем немає. Навіть бачив самокатників, які придбали собі такі девайси, що відображають у них на спині, куди вони планують повертати, це круто. А ось підлітки на велосипедах та самокатах і самі не замислюються, як раз за разом створюють аварійні ситуації на дорогах. За всіма ознаками наше місто може стати по-справжньому велосипедним та самокатним, бо воно невелике, із зручними розв’язками.

У мене бувають ранкові ефіри о шостій ранку, і так кайфово їхати на електросамокаті пустими, без машин вулицями Чернігова. Це не передати словами, варто просто спробувати. Але, на жаль, менталітет у наших людей зовсім інший: вважають, що куплять стареньку тачку на газу –і життя вдасться, але це неправильний шлях.

Олег Петрук, веломеханік

– Мій основний вид транспорту – велосипед. Я взагалі фанат велосипедів і професійно займаюсь їх удосконаленням та модифікацією. Зараз в основному роблю з простих велосипедів електричні. Собі теж зробив чорного електричного «чопера», цікавий велосипед. Він дуже незвичний, особливий, ні в кого такого більше немає. Круто усвідомлювати, що ти один такий на все місто.

Велосипед, який я зробив для себе, дуже зручний у користуванні, особливо на великих відстанях, чого не скажеш про магазинні велосипеди. На ньому спокійно можна їхати 60 км/год, при тому що він доволі важкий – 50 кг.

Взагалі двоколісними я цікавився ще з дитинства, а ось серйозно зайнявся десь у років 25. Тоді я купив першого свого більш-менш серйозного велосипеда, але я мріяв про велосипед, який змайструю сам для себе, і в мене вийшло. Максимально в мене було шість велосипедів одночасно. Зараз скоротив їх число до трьох. Свого «чопера» я зробив за три місяці, витративши на це 2500 $. Тобто можна було б купити якусь машину-тарантас, як роблять деякі чернігівці, і потім стільки ж вкласти в її ремонт, але я поступив інакше. Ну їде зараз хтось на Range Rover – кого цим здивуєш?

Уже звик до поїздок на свіжому повітрі велосипедом, і не тільки теплої пори року. Просто на зиму пересаджуюсь на більш легкий велосипед, аби краще відчувати дорогу. Коли ж сухо і тепло, то можу на «чопері» навіть за місто виїжджати. Нещодавно на одному заряді з’їздив до Славутича, туди й назад. Максимально я на ньому їздив на 175 кілометрів, це в нас прогулянка на Голубі озера була. Але якщо їдеш на електриці, то не задіяні м’язи ніг. Потрібно не забувати й підкручувати педалі, аби бути в тонусі. Зарядити батарею мого велосипеда мені вартує десь 3 гривні за 2 кіловати електроенергії. Мені цього, у найекономнішому режимі, вистачає на 300 кілометрів.

Про маршрутки забув давним-давно. Нещодавно треба було терміново кудись під’їхати, так був змушений скористатися маршруткою. Мене все там дивувало. Відчував себе неначе інопланетянином. А ось коли їду на своєму велосипеді, то всі звертають увагу та фотографуються, бо це стильно й унікально.

Андрій Зубаха, приватний підприємець

– Гироскутер стал моим основным видом транспорта где-то четыре года назад. Езжу на нем по городу куда нужно. Тот гироскутер, на котором езжу сейчас, у меня уже три года. В общей сложности у меня семь скутеров, которые периодически меняю, но вот один – для повседневных поездок. Он у меня двухколесный, с рулевой ручкой между ног. Да, он дороже аналогов без такой ручки, но на нем намного комфортнее ехать на большой скорости, да и вообще баланс удобнее держать.

Живу в районе «Градецкого» и до Красной площади доезжаю с одним спешиванием в подземку. Мелкие бордюры для меня вообще не проблема, на них заезжаю как на машине – сначала одним колесом, потом вторым. На гироскутере могу развивать скорость до 20 км/час.

Если сравнить с электросамокатом или велосипедом, то на скутере у меня абсолютно свободные руки. Я могу открывать двери, отвечать на звонки, перевозить в руках что-то, ну и так далее. Но и минусы есть – те же скорость и дальность хода, которые в гироскутере не такие высокие. Одного заряда с моим весом 80 кг хватает на 20 км езды. Заряжаю его дома, в кафешках, торговых центрах. С условного ноля до полного заряда – за 1,5 часа. Зарядка скутера по расходу электричества – это как зарядить телефон или любой другой гаджет.

Лично я ездил на скутере по всем районам города и могу сказать, что удобнее всего – это, конечно же, в центре. Но в целом комфортно ездить везде, где более-менее ровно, нет ям и бордюров. На тротуарах, кстати, пешеходы очень пугаются людей на гироскутерах, и даже останавливаются и ждут, пока проеду. Они, наверное, думают, что я на нем неустойчивый – и могу на них упасть или сбить. Но бояться не стоит.

Есть люди, которые не хотят переходить на гироскутер, потому что много чего боятся: врезаться, упасть, сломать и тому подобное. А некоторые не выбирают гироскутер, объясняя это тем, что над ними будут смеяться и считать несерьезными. У нас в городе вообще все гонятся за статусом, который вроде бы дает автомобиль. Для этого даже могут взять машину в кредит, и не до конца понимают, за какие деньги ее обслуживать. Но, они ее возьмут, и будут ездить с довольным видом, загрязняя экологию и тратя кучу денег.

Существуют стереотипы, что гироскутеры, дескать, только для развлечения, для подростков и детей, дорогие и так далее. На самом деле этот вид транспорта – для всех. Научиться ездить на нем – дело пяти минут, а купить хороший б/у гироскутер можно за 5–7 тысяч гривен, экономя потом на передвижении.

Дмитро Балюта, магазин «Адреналін»

Как выбрать велосипед?

– Я часто слышу от наших покупателей вопросы, связанные с выбором велосипеда. Очень важно подобрать велосипед, который подходит под ваши задачи. Но в любом случае вам на велосипеде должно быть комфортно. Удобное седло и ручки –именно то, что вы почувствуете на себе сразу. Все велосипеды Specialized изготовлены с применением технологии Body Geometry, которая учитывает особенности строения человека. Соответственно велосипедист получает сочетание комфорта и надежность управления. Перед продажей наш мастер собирает и настраивает велосипед подкаждого клиента, устанавливает дополнительные аксессуары. Все велосипеды имеют пожизненную гарантию на раму. В нашей мастерской мы обеспечиваем дальнейшее техобслуживание и ремонт.