Справа Малоштан: від зухвалої публічності – до цілковитої закритості

Інцидент побиття неповнолітньої Поліни Малоштан набув неабиякого суспільного резонансу.

Усе почалось із того, що цю подію фіксували на мобільний телефон глядачі дійства. Потім відеозапис потрапив до мами потерплої, яка й оприлюднила його. На цей інцидент відреагували як місцеві, так і всеукраїнські телеканали.

Цікаво, що у студіях ток-шоу свою позицію висловила й найактивніша нападниця. Потім вона також давала інтерв’ю за місяць після інциденту.

Проте коли справу передали в суд, обвинувачені почали уникати журналістів та ховати свої обличчя.

Закрити камери чи закрити очі?

Перед уже другою спробою проведення підготовчого засідання тато однієї із обвинувачених вимагав від журналістів припинити відеозйомку. Мали місце особисті образи та навіть погрози. Як пояснював чоловік, ці кадри медійники можуть розповсюджувати на порносайтах.

Відповідне клопотання щодо припинення відеофіксації було заявлене офіційно. Його одностайно підтримали всі захисники та законні представники підозрюваних і, що цікаво, інша потерпіла, яка була з Поліною того дня.

До питання щодо закритості судового процесу черга не дійшла, але зрозуміло, що на цьому наполягатимуть обвинувачені. Аргументують таке рішення віком підозрюваних, а також тим, що на їхню адресу надходять погрози. Та й взагалі, батьки учасниць бійки проти того, щоб обличчя їхніх дітей показували по телебаченню. При цьому у справі проходять шість обвинувачених, четверо з яких безпосередньо були на відео, їхні обличчя вже є впізнаваними.

Сторона потерпілих, навпаки, вимагає публічності процесу. Адвокат Поліни Сергій Нестеренко наголосив на тому, що обвинувачені до цього вже засвітилися у рейтингових ток-шоу. Підкреслив і суспільну важливість процесу, адже після випадку із Поліною в Чернігові сталися мінімум два інциденти побиття неповнолітніх, про які стало відомо. Тож необхідність судового прецеденту не викликає сумнівів.

Родина Малоштан також підтримує позицію публічності. Адже боїться, що справу зведуть нанівець (бо резонанс спав), а винні не будуть покарані. Крім того, наголошують: важливо оприлюднювати події судового процесу, щоб були хоч якісь докази того, що там відбувається.

Неоднозначну позицію висловив прокурор. З одного боку, він підтримав припинення відеозйомки, проте про цілковите відсторонення журналістів у подальшому не йшлося. Імовірно, що представники ЗМІ не зможуть бути присутніми на допитах підозрюваних та під час розгляду окремих доказів.

Урешті суд заборонив подальшу відеофіксацію, надалі буде розглядатися питання щодо закритості процесу.

Чергове перенесення розгляду

Нагадаємо, що засідання 2 жовтня – вже друге. Перше перенесли через відсутність адвоката однієї із обвинувачених (без присутності захисника та офіційного представника розгляд справи, де фігурують неповнолітні, є неможливим). На цей раз не з’явилася третя потерпіла, яка, до слова, прописана в іншому місті. Імовірно, вона з батьками виїхала до Білорусі. Цікаво, що цю інформацію повідомила мати найактивнішої нападниці. Якщо це дійсно так, то виникнуть складнощі з інформуванням особи про дати розгляду справи, адже вона перебуває за кордоном. При цьому ні дівчина, ні її офіційний представник не повідомили про відмову брати участь у процесі. Таким чином виокремлюється ще один варіант затягування справи.

Поза процесом

Цікавою є поведінка ще однієї потерпілої, яка була з Поліною у день сумнозвісного побиття. Дівчина досить приязно вітається зі своїми кривдницями, а під час процесу підтримує їхні клопотання.

В інтернеті поширене відео зі слідчого допиту цієї дівчини та Поліни. Цей запис активно анонсує тато однієї з нападниць, який наполягає на закритості процесу та заборону відеофіксації журналістами.

Поліні ж доводиться часом пропускати школу. Після побиття вона стала чутливою до перепадів погодних умов. Попереду в неї медичний огляд у Києві. Імовірно, що їй буде необхідна ще одна операція на очах через два роки. Наразі витрати на медикаменти та лінзи загнали маму дівчини в борги.

Самій Поліні повідомлення з погрозами майже не пишуть. Натомість на телефони мами та сестри надходять дивні дзвінки.

Ходити на суди дівчині важко психологічно, адже доводиться стикатися зі своїми кривдницями. «Неприємно з ними зустрічатися, чути, як вони насміхаються. Як сидять позаду, цукерки їдять, ноги позакидали. Сміються. Їм весело».

До слова, на останньому засіданні сліз уже не було. Іноді можна було побачити посмішки на обличчях у моменти, коли дівчата забували прикритися від камер. Можливо, це нервове. А можливо, й ні. Адже до розгляду по суті справа ще не дійшла, зате досудовий розгляд, очевидно, затягується.