Полегшення болю фізичного й духовного – Чернігівській хоспіс

У 80-і роки XX століття в світовій медицині з’явився новий термін: паліативна медицина, паліативний догляд, паліативна допомога, паліативне лікування.

У перекладі з латини слово «pallium» означає «покриття», «покрив». Тобто, мова йде про всебічну допомогу хворим, які страждають на прогресуючі захворювання на пізніх стадіях розвитку.

Основне завдання паліативної допомоги: настільки можливо полегшити страждання пацієнтів, вирішити їх психологічні, соціальні і духовні проблеми.

Протягом восьмидесятих років цей напрямок став окремим розділом клінічної медицини. Приблизно в той же час у багатьох країнах світу почали створюватися неурядові організації, метою яких стало сприяння в організації паліативного лікування, з’явилися медично-соціальні установи зі стандартам набором відповідних послуг.

Історія закладів паліативної допомоги та хоспісів дуже давня. «Хоспіс» у перекладі з англійської – будинок для мандрівників. Колись при монастирях будувалися такі будинки для хворих пілігримів, які подорожували до Святої землі.

Людство завжди так чи інакше піклувалося про вмираючих, нужденних, бідних. Кожне суспільство та релігія проявляли своє милосердя по-різному, але його суть незмінна: дати притулок, нагодувати, обігріти, заспокоїти, підтримати.

Ще в Київській Русі благодійність та милосердя вважалося обов’язковим для більшості членів суспільства – князі нерідко давали обіди бідним людям, при їх дворах жили «божі» люди. При кожному монастирі ( а їх на наших теренах було чимало) обов’язково існували богадільні, де знаходили притулок хворі та знедолені. Монахи опікувалися цими людьми, лікували їх тіло і душу.
У 1981 році Всесвітня Організація Охорони Здоров’я прийняла так звану Ліссабонську декларацію – перелік прав пацієнта, серед яких окремо виділено право на смерть з гідністю.

У 1986 році ВВОЗ прийнято «сходинки знеболення».

У 1988 році для поширення ідеології паліативної допомоги була створена Європейська Асоціація паліативної догляду (ЕАРС) .
Влітку 2011-го рр. у Чернігівській міській лікарні було відкрито відділення «Хоспіс». Про його роботу розповідає заступник головного лікаря Людмила Прог.

-- Хоспіс це відділення де люди гідно закінчують своє життя, без страждань. Наприклад у нас є чимало онкохворих, яким ми надаємо потрібні їм медичні препарати, щоб зменшити ті болі які несе їм хвороба. Коли ми відкрилися у нас було 15 ліжок, нині їхня кількість збільшилася до 50, а перебуває у відділенні біля 60 хворих, бо у нас є вільні палати де ми їх і розміщуємо. Головне це не відмовляти тим, хто потребує допомоги. Це говорить про потребу існування нашого закладу в суспільстві. Дітям – батьки яких прикуті до ліжка, потрібен час на роботу, час щоб заробляти кошти на те ж саме медичне обслуговування.

-- Який є персонал у хоспісі? Хто може надавати допомогу хворим?

-- Раніше,згідно наказу нашого міністерства №33 ми не могли розширювати наш штат – тепер наказ скасували і у нас є така можливість. В штат входить лікар-терапевт та лікар-психіатр. Звичайно ж потрібні соціальні працівники, психологи, але зараз їх ввести поки неможливо.
Подумаємо й про духовну опіку. Перед створенням хоспісу у Чернігові – я відвідала подібний заклад у Львові, їхній досвід було переймати цікаво. У нас є окрема палата, де наші хворі можуть разом зі священиками, рідними здійснювати сакральні ритуали, щоб їм ніхто не заважав.
Зробили хол – об’єднали дві палати. Донька одної зі співробітниць, талановита дівчинка, розмалювала картинами стіни. В цьому холі хворі можуть переглядати телевізор, проводити зустрічі, виступи. Наприклад цієї зими, наші працівники вітали хворих святковою колядою. Зараз у нас завдання придбати для хоспісу велику панель-телевізор.

Ще вважаємо за потрібне закінчити облаштування-ремонт приміщень нашого відділення.

-- Звідки ж кошти на здійснення Ваших планів?
-- Створення хоспісу стало можливим завдяки виключно спонсорській допомозі, яку надали і продовжують надавати представники бізнесу, громадських організацій, релігійних громад, родичі пацієнтів, та й просто небайдужі до чужого горя містяни. Зараз підключається до допомоги міська рада.