Музей історії Чернігова: коли бажання Хоніч замало

Топ-темою для обговорень чернігівців на минулому тижні, окрім неоднозначних висловлювань Владислава Атрошенка до Ольги Хоніч, стала інша тема їхньої розмови – створення музею історії Чернігова.

Ініціатива викликала жваве обговорення серед активної частини чернігівців. На головні запитання: яким він буде і скільки коштуватиме чергова «амбіція» міського голови – ми і спробували знайти відповіді.

Історія питання

Ідея створення у Чернігові нового музею – не нова. Як розповів чернігівський історик та публіцист Ігор Кондратьєв, навіть колишнє приміщення поштової станції, у радянські часи – їдальні, а в роки незалежності - будівлі «Укрінбанку», пропонували перепрофілювати у музей археології.
Були й пропозиції щодо інших музеїв: «Ще чернігівський історик-краєзнавець А.Карнабєд, колись пропонував створити цілу низку нових музеїв. Серед іншого - музей історії чернігівського водогону. Мало хто знає, що біля центрального «соколовського» фонтану зберігся підземний резервуар для води від ще дореволюційної водонапірної башти. Зараз він засипаний піском. Звісно, що цей музей був би невеликим. Серед інших ідей, які обговорювались свого часу – це відновлення так званого «спального корпусу» гімназії – це територія між будівлею Чернігівського історичного музею та спортивним комплексом. Залишився фундамент цієї споруди – у 90-і саме на ньому був розміщений ресторан, що отримав в народні назву «Парашут» (справжньої його назви вже не пам’ятаю). Це дозволило б створити нові приміщення як для зберігання (наприклад вивільнивши для експозиції будівлю Полкової канцелярії), так і для експонування» - каже Кондратьєв.

Класичний чи інтерактивний?

Як відзначають більшість опитаних при підготовці матеріалу чернігівців(свідчення цьому, у тому числі, й думки на Facebook та заяви науковців), новий музей Чернігову потрібен.
Утім, більшість із них відкидають ідею створення так званого «класичного» музею на кшталт Чернігівського історичного імені Василя Тарновського, який голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович колись охрестив «музеєм радянського музею».
Головна складність – наповнення такого музею експонатами із фондів інших чернігівських музеїв(в експозиціях того ж музею імені Тарновського перебуває за приблизними підрахунками лише 5 відсотків того, що є в фондах).

Процес передачі експонатів забюрократизований і довгий, відзначає Ігор Кондратьєв: «Ані Чернігівський історичний музей імені В.В.Тарновського, ані Національно архітектурно-історичний заповідник «Чернігів стародавній» навряд чи зможуть поділитися своїми фондами (навіть якщо захочуть). Причина банальна – забюрократизованість процедури та реальна боязнь втрати експонатів. Ще за часів Кучми було завели таку традицію – в кабінетах міністрів й великих чиновників розвісили картини відомих художників, які до того зберігалися у фондосховищах. Вже за президентства Ющенка провели ревізію. Виявилася що ледь не половина полотен або зникли, або виявилися копіями. Чим там все завершилося – не знаю, думаю що нічим. А зараз уявляємо – музей підпорядковується Мінкульту, заповідник – Міністерству регіонального розвитку та будівництва України, новостворений музей – в муніципальній власності. Я хочу щиро поспівчувати людині яка спробує звести разом до одного воза птаха, рибу та земноводне».
Тому як основна розглядається ідея створення інтерактивного музею історії Чернігова, розповіла заступниця міського голови Ольга Хоніч, яка свого часу навчалася у Франції за спеціальністю «музеєзнавство».

За її словами, європейська та українська практика показує, що так звані «класичні» музеї мало цікаві туристам.
«До того ж, створювати ідентичний через дорогу – не цікаво. А нам треба здивувати і зацікавити туриста» - каже вона і додає: привертати увагу повинна вже сама будівля музею.
Як приклад наводить музей Гугенхейма в Більбао із квітковою скульптурою щеняти авторства Джеффа Кунса при вході.