З чим подавали «Народні ікони Полісся» ?
Ікона два-в-одному, рушники, національний одяг, ткацький верстат, хлопчик, що працює на жорнах і прямо на очах у прискіпливої столичної публіки перемелює кукурудзу в борошно.
Таке побачили люди, що прийшли на відкриття виставки «Народні ікони Полісся». Що відкрилася у Національному заповіднику «Софія Київська».
Всупереч розповсюдженому уявленню про нецікавість виставок ікон, чернігівці довели – головне, з чим подавати або ж як до справи підійти.
Разом з народними іконами з Чернігівщини, серед яких і рідкісна, на якій зображено двоє святих – в залежності з якого боку дивитися. Вишивані рушники та предмети побуту: бочки, солом’яники.
Головне – народний колорит Чернігівщини, тобто люди, що й створюють цей колорит. Тому на відкриття виставки приїхав колекціонер Юрій Дахно. Він з селища Москалі, що у Чернігівському районі.
Вже 25 років збирає рушники, одяг, стародруки. Словом все, що має хоч якийсь стосунок до історії рідного краю. Тому експонати з цієї колекції і супроводжують виставку ікон з колекції Національного історико-архітектурного заповідника «Чернігів стародавній».
Чернігівський колорит у Києві
Серед рушників з колекції Юрія Дахна один належить сім’ї Надії Галковської, авторки відомої пісні «Козачка». «Родове дерево» ігумені Алевтини.
- Вона висвятилася у Троїцькому монастирі у Чернігові. 20 років жила в Ієрусалимі. А померла і похована у Броварах. Землю з її могили паломники нині беруть як цілющу, - пояснив пан Дахно.
Але найцікавіше – залишок борті, що залишився з розігнаного в 30-х роках ХХ століття хутірного поселення Славщина.
- Ще нещодавно це був цілий вулик, що не мав ціни. Але теща змусила зятя розрубати його на дрова. Оцей шматок, що лишився, був прибитий до туалету, - з розпачем сказав колекціонер.
Але експонат і нині дуже цінний. Оскільки показує традиції будування вуликів на Чернігівщині в ХІХ столітті.
Тож, будете в Києві, то обов’язково зайдіть на виставку. Дізнаєтеся багато нового про рідну землю та її традиції.
Але вже не почуєте народного хору, що так доповнював усю виставку.
Та виставка, бодай і без феєричного відкриття, діятиме до 10 грудня. Ще маєте час.
Таке побачили люди, що прийшли на відкриття виставки «Народні ікони Полісся». Що відкрилася у Національному заповіднику «Софія Київська».
Всупереч розповсюдженому уявленню про нецікавість виставок ікон, чернігівці довели – головне, з чим подавати або ж як до справи підійти.
Разом з народними іконами з Чернігівщини, серед яких і рідкісна, на якій зображено двоє святих – в залежності з якого боку дивитися. Вишивані рушники та предмети побуту: бочки, солом’яники.
Головне – народний колорит Чернігівщини, тобто люди, що й створюють цей колорит. Тому на відкриття виставки приїхав колекціонер Юрій Дахно. Він з селища Москалі, що у Чернігівському районі.
Вже 25 років збирає рушники, одяг, стародруки. Словом все, що має хоч якийсь стосунок до історії рідного краю. Тому експонати з цієї колекції і супроводжують виставку ікон з колекції Національного історико-архітектурного заповідника «Чернігів стародавній».
Чернігівський колорит у Києві
Серед рушників з колекції Юрія Дахна один належить сім’ї Надії Галковської, авторки відомої пісні «Козачка». «Родове дерево» ігумені Алевтини.
- Вона висвятилася у Троїцькому монастирі у Чернігові. 20 років жила в Ієрусалимі. А померла і похована у Броварах. Землю з її могили паломники нині беруть як цілющу, - пояснив пан Дахно.
Але найцікавіше – залишок борті, що залишився з розігнаного в 30-х роках ХХ століття хутірного поселення Славщина.
- Ще нещодавно це був цілий вулик, що не мав ціни. Але теща змусила зятя розрубати його на дрова. Оцей шматок, що лишився, був прибитий до туалету, - з розпачем сказав колекціонер.
Але експонат і нині дуже цінний. Оскільки показує традиції будування вуликів на Чернігівщині в ХІХ столітті.
Тож, будете в Києві, то обов’язково зайдіть на виставку. Дізнаєтеся багато нового про рідну землю та її традиції.
Але вже не почуєте народного хору, що так доповнював усю виставку.
Та виставка, бодай і без феєричного відкриття, діятиме до 10 грудня. Ще маєте час.