Сільська бібліотека - одна газета та 15 книг на рік

Центральна районна бібліотека для дорослих і Центральна районна бібліотека для дітей розміщені у селі Вертіївці, за 15 кілометрів від райцентру.

Так склалося ще у 1980 роках.

Чому? Тоді були щодо цього свої резони.

Але сьогодні районні установи ще формально існують, хоча... добратися до них можна хіба що з невеличких сіл Вертіївської сільради. Важко повірити, що знайдеться читач, котрий із Шняківки чи Безуглівки поїде автобусом до Ніжина, а потім шукатиме попутний транспорт, щоб дістатися до райбібліотеки.

Та якщо він сюди й завітає, то навряд чи втішиться бібліотечними новинками. Минулого року до установи надійшло 220 книжок (749 на всі бібліотеки району!), нинішнього — 200. На жаль, серед них бракує нових видань. Переважно це література 1990—2010 років.

— Дуже не вистачає програмної літератури для школярів, — каже виконувачка обов’язків директора Ніжинської районної централізованої бібліотечної системи Наталія Ярмоленко. — У нас на два класи по 1—2 примірники. Хто перший добіжить, той і має. А що читати решті?

26 серпня 2001 року райбібліотека пережила чорний день. Тоді вона була у Будинку культури, який вночі від короткого замикання згорів. З 30 тисяч книжок вдалося врятувати лише 5 тисяч. Їх перенесли у Центральну дитячу бібліотеку, яку потіснили. Хоча бібліотечні фонди нині збільшилися до 8 тисяч, установа переживає не кращі часи. Приміщення затісне для проведення заходів, семінарів. Таке враження, що це просто добротна сільська бібліотека... Тільки тут у 10 разів більше працівників!

Кошти з бюджету на передплату періодики — 5000 гривень — надійшли аж у кінці лютого. Тож усі 40 установ системи два місяці були без періодики. У райбібліотеку для дорослих шість місяців надходили одна центральна, дві обласні і районна газети. Плюс два журнали. На друге півріччя через брак фінансів не передплачено нічого!

Болісним для персоналу райбібліотеки та 40 сільських бібліотек були скорочення та врізання зарплат. Нині у бібліотечній системі району з 53 працівників лише 10 отримують повні оклади, 2 — 0,75. Решта працює на півставки.

Це за останні 5 років розсварило колектив бібліотекарів у Вертіївці. В апараті ЦБС колись працювало 16 душ, а тепер — 10. Та й ті здебільшого мають половину того, що раніше. Хто отримує менше, звісно, невдоволений.

Кілька співробітників бібліотеки, у тім числі голова профкому культури Ольга Коваль, торік восени написали скаргу на начальника відділу культури та туризму райдержадміністрації Антоніну Залозну. Вона подала на них до суду. Та оскільки позивачка на засідання не з’явилася, справа закінчилася нічим.

Однак ця інтрига й досі тримає бібліотечну систему в напруженні: у квітні попередня керівниця ЦБС подала у відставку. Депутатських голосів на сесії райради не вистачило, щоб призначити Антоніну Залозну новим керівником ЦБС. Проти цієї кандидатури досить гостро виступила сільський голова Вертіївки Олександра Теслик.

— Чому я хочу стати керівником ЦБС? — спробувала пояснити нам А. Залозна. — Бо я живу з чоловіком в селі Хомине, поблизу Вертіївки. Уявляєте, мене щодня чоловік підвозить до Вертіївки. Потім я сідаю на автобус і вже о 7-й годині ранку — на роботі. Вся зарплата —1300 гривень. Я її, по суті, витрачаю на дорогу.

Завідувачка бібліотеки у Великій Дорозі Ольга Коваль, одна із авторок скарги на керівницю, категорично проти цього призначення:

— У Залозної ж немає вищої фахової бібліотечної освіти! Як у неї щось можна спитати, коли вона нашої справи не знає...

Антоніна Миколаївна на це теж має свої аргументи:

— Я ж філолог, тобто добре знаю, що таке література. І з роботою бібліотек знайома. Ось на одній висіла записка: «Бібліотекар працює по читачах». А насправді жінка трудилася в Києві і додатково отримувала зарплату в селі. Або приїхала в іншу сільську бібліотеку взимку: бачу, кватирка відкрита, і наметено стільки снігу... Давно в це приміщення ніхто не навідувався! У іншій бібліотеці читачів записано 500, а всього жителів, разом з немовлятами, 483. Так, я з цим усім не згодилася. Зроблено ремонти. Відкрито при бібліотеках музеї, історично-етнографічні куточки. Більшість дякує, що я їх розворушила.

Одне слово, ось такі ніжинсько-вертіївські бібліотечні реалії. Як повідомив голова районної ради Олег Бузун, до кінця року кадрову проблему ЦБС буде розв’язано, також плануватимуться бюджетні кошти на передплату і закупівлю книг.

Чи потрібні невеличкі сільські бібліотеки, якщо туди надходить одна газета і за рік — усього 15 книг? Так, у кожному населеному пункті знайдеться два-три активні читачі. Та чи не забагато для них утримувати за 10—12 тисяч гривень бюджетну установу? Як можна у ній працювати в холоди, якщо такі приміщення, як правило, без опалення? Може, об’єднати сільські бібліотеки зі шкільними? А за виручені кошти все-таки збільшити обсяги бюджетного фінансування книжкової продукції, яка планомірно розподілятиметься по населених пунктах. Погодьмося, сільська бібліотека у такому вигляді, як є, це фактично анахронізм. Позбутися його легко. Але ж треба перед тим добре подумати, що отримаємо натомість.