Вступили в силу нові стандарти якості для виробництва пального в Україні

Чому черговий? Бо нові стандарти мали б діяти у нас ще з 1 січня 2010-го, але рішення щодо цього постійно переносились. Аргументація — три з шести вітчизняних НПЗ Дрогобицький, Надвірнянський (належать групі «Приват») і Шебелинський (НАК «Нафтогаз України») не модернізовані та можуть виробляти пальне лише за старими стандартами «Євро-2», «Євро-3».



Щорічне перенесення ініціювалося експертно-аналітичною групою (ЕАГ) з питань функціонування ринку нафти і нафтопродуктів і розвитку нафтопереробної галузі при Кабміні. Останній раз дію колишніх стандартів якості було подовжено на рік з 1 липня 2011.



Нині аналітична група знову просить Кабмін зачекати з нововведенням і подовжити термін дії «Євро-2» і 3 до 2018 року. Адже, як заявляють у секретаріаті групи, до них звернувся Держрезерв, що закупив пальне старих стандартів для потреб Міноборони та підприємств Мінагрополітики, термін зберігання якого закінчується лише за шість років.



Найближчими днями це питання уряд розглядатиме на своєму засіданні.



Експерти ринку нафтопродуктів, коментуючи нову-стару ситуацію, стверджують, що скоріше за все ЕАГ прийме рішення на користь активів групи «Приват» і Шебелинського заводу. «Вони рятуватимуть «Нафтогаз», у компанії складне фінансове становище, і вона просто не віднайде коштів на модернізацію», — стверджує незалежний енергетичний експерт Володимир Пучков.



Бензин за новими стандартами містить менше сірки та інших шкідливих речовин, що дає змогу подовжити ресурс двигуна, порівняно з пальним старих стандартів. Нині «Євро-4» і «Євро-5» можуть виробляти три з шести українських нафтопереробних заводів — Кременчуцький («Укртатнафта»), Лисичанський (ТНК-ВР) і Одеський («Лукойл»), проте останні два нині на ремонті. Всі ці НПЗ інвестували значні кошти у виробництво пального за вищими стандартами.



Так, у «Лукойлі» кажуть: «Ми розраховували, що інвестиції окупляться за рахунок введення заборони на низькоякісне пальне, про що неодноразово заявляли в уряді. У результаті виходить, що інвестування не мало економічного сенсу».

За даними Міненерго, ці три українських НПЗ у 2004—2009 рр. інвестували у перехід на стандарти «Євро-4 і 5» майже $75 млн. «Тепер вони змушені закладати у ціну бензину суму цих інвестицій. Це просто ставить їх у нерівні умови із заводами, які проігнорували вимоги виробляти більш якісне пальне, а від цього страждатиме, передовсім, споживач», — констатує директор «Донецькойлсервісу» Віктор Мартиросян.

Ще одним аргументом для подовження дії старих стандартів у ЕАГ називають високий попит на низькоякісне і дешевше пальне з боку сільгоспвиробників. Ці аргументи в ЕАГ наводили і раніше, відзначає гендиректор консалтингової компанії «А-95» Сергій Куюн. «Насправді самі аграрії часто говорять, що їм потрібно якісне паливо. В Україні багато компаній, які використовують імпортну техніку, для якої старі стандарти просто не підходять», — додає він. Гендиректор компанії «Нібулон» Олексій Вадатурський підтверджує: «Більшість великих агрохолдингів сьогодні застосовують імпортну сільгосптехніку. Тож ми — «за» підвищення стандартів».

Переважна більшість автовласників їздить на імпортних автомобілях, для яких бензин «Євро -2,-3» — смерть для двигуна і радість для авторемонтних станцій.

Експерти прогнозують два варіанти розвитку ситуації, яку розглядатиме Кабмін. Перший — просто продовжити дію «Євро-2» і «Євро-3» до 2018 року. Другий — запровадити новий технічний регламент, що дасть можливість продавати сільгоспвиробникам і Міноборони пальне низької якості, а для інших споживачів, у тому числі для всіх АЗС, ввести вищі стандарти.