Веб студия Паутинка Черниговский информационно развлекательный портал

РАЗДЕЛЫ



играть онлайн бесплатно


Украинская Сеть обмена трафиком

АВТОРИЗАЦИЯ

Имя пользователя:

Пароль:



Баннер

КАЛЕНДАРЬ НОВОСТЕЙ

«    Декабрь 2016    »
ПнВтСрЧтПтСбВс
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
 

Популярные теги

Требуется для просмотраFlash Player 9 или выше.

  Категория: Криминальные новости   Автор: vadimklose   
Командира Миколу Щорса вбив свій?Славний наш Чернігів-град! Скільки сторінок твоїх іще не читаних?
Взявшись за цю розповідь, я беру велику відповідальність і в першу чергу - перед самою собою. Час іде дуже швидко. Змінюються державні устрої, високі керівники і, як не дивно, навіть ставлення людей до моральних цінностей. В кожній країні е свої таємниці і під грифом «Секретно» і без цього грифа... Якщо навіть в маленькій сім'ї є щось своє таємне, то в такій великій наддержаві, якою свого часу був Радянський Союз, були таємниці великі. Але час невблаганний, іде швидко і вносить свої корективи і розставляє крапки над «і».

Справа в тому, що я хочу розповісти про нашого славного земляка, блискучого командира - Миколу Олександровича Щорса, і як про військового, і як про людину. Шостого червня цього року минає сто сімнадцять років від дня його народження. Так от, як я сказала на початку своєї розповіді, на його імені теж довгий час був гриф "Секретно".
Офіційно - всім було відомо, що він загинув в бою від кулі ворога. На його імені виховувалися покоління і моє теж. Про нього співали. Люди старшого віку добре пам'ятають пісню Матвія Блантера "Шел отряд по берегу, шел издалека, шел под красним знаменем командир полка..."

І от, можна сказати, що лише за нашого часу, з'явилась інформація, що в Миколу Щорса стріляв не ворог, при перепохованні його останків була проведена ексгумація. І, як виявилось, в нього стріляли ззаду і з дуже короткої відстані. Тож було зроблено припущення, що стріляв не противник, а хтось свій...

Свідків тих далеких часів вже немає. Але лишилась розповідь нашого дідуся, яку можу частково підтвердити документально (військовий квиток і фотографії).
Нашого батька Якова Тимофійовича батько (тобто наш дідусь) Головченко Тимофій Кіндратович, в минулому житель села Скорінець, служив у Боннському полку. Як відомо з історії, цим полком командував Микола Щорс. Щорс загинув у серпні 1919 року, а наш дідусь потрапив туди служити через три місяці, в грудні того ж року. Намагатимусь передати слова дідуся як можна точніше: "Хлопці з нашого полку казали, що Щорса вбив не противник, а його застрелив свій". Може, вони і прізвище йому називали, але ми вже не взнаємо, бо немає нашого дідуся серед нас. Тим більше, про це говорити було не можна і те, що він розповів, знала тільки наша сім'я. Я зберігаю фото дідуся у військовій формі, де він такий молодий, стрункий та гарний, і його військовий квиток, як згадку про ті далекі часи. Це наші сімейні реліквії.

Шкільна вчителька

Продовжую мову про Миколу Щорса. Наш батько Яків Тимофійович в п'ятдесятих роках минулого століття закінчив Городнянське училище садоводів. Зараз йому далеко за сімдесят. Але пам'ять у нього добра. Він дуже часто згадує, що коли ще навчався, то в 1952 році в Городнянському райкомі партії перед мешканцями міста виступала вчителька Миколи Щорса - Марія Петрівна. На зустріч з нею запросили і студентів. Серед яких був і наш батько. Він згадує, що Марія Петрівна була вже дуже слабенька, з-за трибуни було видно тільки її сиву схилену голівку. Розповідаючи про свого учня Миколу Щорса, вона ввесь час плакала.
Дещо із спогадів батька я і розкажу. Він згадує, що зі слів тієї жінки, Микола Олександрович був здібним учнем, навчався дуже добре. З однокласниками - товариський. Якось вона дала Миколі трохи грошей, щоб той купив собі цукерок, а він купив не цукерок, а зошитів і розділив порівну між всіма учнями класу.

Востаннє, вона каже, бачила його, як була вже громадянська війна. Жінка тоді вчителювала в Олишівці (Чернігівська область). Була розруха - в державі нестатки. Але діти навчались. Якось вона поїхала до Чернігова за книжками для школи. Як виявилось, склад був напівзруйнований. І підручники вона визбирувала серед уламків, їх набралось багато - повний мішок. Донести такий вантаж жінці було не під силу. Вона пішла пошукати підмогу. І випадково на базарі зустріла якогось чоловіка з підводою, розговорились, він був із Смолянки. І вчителька вмовила селянина довезти її до Олишівки. Той погодився.
В місті ставало з кожною хвилиною все неспокійніше, бо зі сторони Седнєва вже били на всю силу гармати білогвардійців. Доїхали до мосту, що через річку Десну.
(Як уточнив батько - міст тоді був старий, не широкий, зроблений з дерева). І тут підводу зупинили вартові-червоноармійці і наказали вертатись негайно назад. В'їжджати і виїжджати було категорично заборонено. Було з усього видно, що загін готувався до рішучого бою. Жінка намагалась впросити бійців пропустити її, бо в неї ж тільки книжки... І от в цю хвилину верхи, на здибленому коні, вривається командир... Вчителька зразу впізнала свого учня - Миколу Щорса, а він її - свою вчительку... Тільки і встигли перекинутись словом...
- Пропустити негайно!!! - пролунав наказ командира. Востаннє вона обняла свого учня...

Коник, відчуваючи небезпеку, не біг, а летів додому. Книжки для учнів Олишівської школи були благополучно доставлені.
- Хіба ж я тоді знала, що з Миколки Щорсика виросте така велика людина, такий талановитий командир? - плакала старенька вчителька, витираючи сльози...
Я не могла всього цього не написати. Це торкнулося нашої родини.
Ідуть роки за роками; швидко, плинно, навіть підганяють один одного. І хотілося б, щоб наші діти та онуки жили щасливо в квітучій державі, були гордими за неї і твердо впевненими в своєму завтрашньому дні.

Источник:  http://www.gorod.cn.ua/news_36011.html

   5-06-2012, 00:06   Просмотров: 1042    Комментариев:  0

Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь.
Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо войти на сайт под своим именем.
Каталог ссылок
Каталог ссылок
Предупреждение! Информация, расположенная на данном сервере, предназначена исключительно для частного использования в образовательных целях и не может быть загружена/перенесена на другой компьютер. Ни владелец сайта, ни хостинг-провайдер, ни любые другие физические или юридические лица не могут нести никакой отвественности за любое использование материалов данного сайта. Входя на сайт, Вы, как пользователь, тем самым подтверждаете полное и безоговорочное согласие со всеми условиями использования. Авторы проекта относятся особо негативно к нелегальному использованию информации, полученной на сайте.