Народне віче, чи чергове “кидалово”?

Минулої п’ятниці, підігрітий весняним сонцем та “солодкими” обіцянками про щасливе майбутнє, Чернігів знову розцвів різнобарв’ям політичних прапорів. Колони демонстрантів, вишикувані в стилі часів “розвинутого соціалізму”, бравим маршем пройшли до Червоної площі, де проходило так-зване “народне віче”. Окрилені такою “масовою” підтримкою простого люду, лідери-опозиціонери наввипередки засвідчували свою відданість українському народу та просили його підтримки. Цікаво у чому? Свою підтримку та довіру народ їм вже надав, делегувавши повноваження відстоювати його права в стінах українського парламенту. Якщо у боротьбі з діючою владою, то тоді хотілося б запитати: а хіба народні обранці не є владою? Чи не забули вони свої прямі обов’язки – законотворчість, які, до речі, коштують громадянам більше 1 тис. грн. щодня тільки на зарплатню?
Але то все лірика. Мені цікава, що ж все таки відбулося 26 квітня в Чернігові, “народне віче”, чи чергове загравання з електоратом. Хотілося б нагадати, що “віче - це загальні збори громадян міст Київської Русі для розгляду громадських справ”. Регулярних вічових зборів не було, їх скликали, на випадок потреби, князь, хтось із бояр або ініціатива виходила з народу. Проте, обов’язковою умовою скликання віче завжди було бажання народу радитись або висловити свою волю”. Вирішальна роль народу у скликанні віча, без згоди якого віче не могло відбутися, підкреслює його значення як справжньої форми народовладдя. Про яку волю і бажання народу можна говорити, коли місцеві партійні функціонери не мають підтримки навіть своїх членів партії, не говорячи вже про пересічних громадян. Тож довелося їм в черговий раз звертатись до своїх “покровителів”: хочете віче – давайте гроші, народ безкоштовно “радитись” не хоче. А чи не цікавило Вас питання, чому “слуги народу” готові платити, навіть не задумуючись, скільки реально грошей роздано, а скільки осіло в кишенях місцевих функціонерів. Лідери-опозиціонери задоволені, ще б пак – мають таку шалену підтримку населення, буде чим торгуватись, тож гроші повернуться; місцеві партійці теж у виграші – виправдали своє перебування на посадах ще й грошей заробили (якщо вірити деяким Інтернет-сайтам участь в акції в Чернігові взяло близько 7 тис. чол., вочевидь кількість завищена мінімум у двічі, решта присутніх мабуть фігурувала лише у списках про видачу коштів); рядові учасники так званого “віче” тішаться заробленими 50-100 грн. Щоправда з останніми і тут не все так добре, адже деякі партії тільки пообіцяли оплату, а коли вона буде, та й чи буде взагалі, залишається під питанням. Цікаво, що скаже місцевий “меценат-нардепівець”, коли біля підконтрольного йому партійного офісу вишикується черга обдурених городян. Та й чи погодяться чернігівці знову висловити йому свою підтримку на наступних виборах. Поживем – побачимо.
А на сьогодні маємо – уявну народну невдоволеність, уявне “народне віче”, уявну опозицію. І лише статки “слуг народу” реально зростають в геометричній прогресії. Цікаво, за чий рахунок?