Веб студия Паутинка Черниговский информационно развлекательный портал

РАЗДЕЛЫ



играть онлайн бесплатно


Украинская Сеть обмена трафиком

АВТОРИЗАЦИЯ

Имя пользователя:

Пароль:



Баннер

КАЛЕНДАРЬ НОВОСТЕЙ

«    Декабрь 2016    »
ПнВтСрЧтПтСбВс
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
 

Популярные теги

Требуется для просмотраFlash Player 9 или выше.

  Категория: Основные новости Чернигова   Автор: vadimklose   
Хто побудував мікрорайон ЗАЗ?Чи знаємо ми свою історію?

Ні, не ту, якій двісті і більше років.

Історію, якій ледь виповнилося тридцять.

Впевнена, що знають і пам'ятають деякі, навіть ті, хто постійно з нею стикаються.

Одна з таких - мікрорайон ЗАЗ в Чернігові.

З назви зрозуміло, що чималу роль у створенні цієї частини міста зіграв однойменний завод. Але за кожним підприємством стоїть конкретна людина, організатор. Хто ж керував будівництвом? Виявляється, це директор ЗАЗ у в 70-80 роки Василь Мірошниченко.

У свій час житловий район на околиці Чернігова навіть називали «Василів хутір». Його і зараз так називають працівники колишнього автомобільного гіганта, які були свідками того, як забудовувався пустир. А от інші, навіть ті, хто живе на ЗАЗі, нічого не знають про цю людину. Адже в житловому масиві ніде немає навіть згадки про це воістину велику людину, який так перетворив зовсім чуже йому місто.

Микола Пилипенко, один з колишніх працівників ЗАЗу, розповів про талановитого керівника і організатора Василя Мірошниченка. Він, як ніхто інший, знає про цього директора, адже працював на автомобільному гіганті з 1972 року. Спочатку механіком, потім водієм, пізніше заступником, а там і начальником транспортного цеху.

- Таких людей, як Василь Мірошниченко, я в житті більше не зустрічав. Час його керівництва - це період розквіту заводу. Хоча інші директора теж зробили чимало, але таких організаторів, як Василь Олександрович, більше не було, - розповів Микола Пилипенко.

Василь Мірошниченко приїхав до Чернігова у 1976 році. До цього працював начальником цеху моторного виробництва на Горьківському автомобільному заводі (тепер місто Нижній Новгород). На ЗАЗ його призначили директором. Тоді біля заводу був пустир. Крім виробничих справ Василь Олександрович велику увагу приділяв людям: де робітники будуть жити, що будуть робити у вільний час, яким буде їхнє здоров'я ...

Василь Олександрович створив на ЗАЗі будівельну бригаду. Вона будувала будинки, дитячі садки, оздоровчі комплекси.

Спочатку добудовували район Ремзавод: практично в два рази збільшили дитячий садок № 59 і повністю його укомплектували, звели п'ять багатоповерхівок і малосімейку. Потім приступили до забудови мікрорайону біля заводу. Гуртожиток, дві малосімейки, три дев'ятиповерхівки - все це будувалося за Василя Мірошниченка за гроші ЗАЗу.

- Якось Василь Олександрович повертався з відрядження, - згадує Микола Миколайович, - тоді як раз добудовували дитячий садок на ремзаводі. Я зустрічав його в Борисполі. Приїжджаємо в Чернігів до його будинку, а він, не заходячи туди, каже: «Ні, спочатку в садок, на будівництво». Така ось людина була: два тижні вдома не був, а на будівництво в першу чергу поїхав. Вже дуже переживав і вболівав за свою справу.

У 1986 році для працівників заводу автозапчастин побудував профілакторій. Люди там лікувалися, відпочивали. Тепер на тому місці руїни ...

- Василь Олександрович багато чого хотів зробити. У нього був макет забудови «Василевого хутора». Планував величезний стадіон, фізкультурно-оздоровчий комплекс, дитячий садок і великий торговий центр, як «Дружба», навпроти заводу. Часто жартував: «Ось побудую садок, піду на пенсію і буду працювати там завгоспом», - говорить Микола Миколайович. - Але він не встиг здійснити задумане. Дитячий садок будував вже наступного директор.

У 1988 році Василя Мірошниченка не стало ...

- Ми поїхали з ним на Горьківський автозавод по виробничим справам. Він зупинився у дочки, а я в готелі. Тут через пару днів мені дзвонять і кажуть: «Прийдіть і заберіть папку Мірошниченко. Він у лікарні », - із сумом згадує Микола Пилипенко.

Виявилося, у нього інфаркт. У Горькому Василь Олександрович лікувався близько місяця. Потім приїхав до Чернігова, вийшов на роботу. Але пропрацював недовго ...

- 2 листопада я як завжди прийшов на роботу. Стоїмо, розмовляємо біля диспетчерської, і раптом дзвінок - нашому директору стало погано, і він помер, - з тремтінням в голосі говорить Микола Пилипенко. - Як зараз пам'ятаю цей трагічний для всіх нас день.

Василь Мірошниченко похований у Чернігові. Тепер біля нього спочиває і дружина Лідія, яка працювала в нашому місті вчителькою.

- Ми з колишніми співробітниками ЗАЗу двічі на рік їздимо на кладовище, щоб вшанувати пам'ять Василя Олександровича. Вважаємо себе його учнями. Якось я пропонував поставити десь в мікрорайоні меморіальну дошку в пам'ять про людину, який створив його. Щоб нинішні жителі знали, чия це заслуга. Але ніхто до моїх пропозицій не прислухався. Нехай ця стаття буде нагадуванням про цю людину, який побудував «Василів хутір», - сказав наостанок Микола Пилипенко.

Источник:  http://svoboda.fm/

   8-10-2012, 11:39   Просмотров: 803    Комментариев:  0

Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь.
Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо войти на сайт под своим именем.
Каталог ссылок
Каталог ссылок
Предупреждение! Информация, расположенная на данном сервере, предназначена исключительно для частного использования в образовательных целях и не может быть загружена/перенесена на другой компьютер. Ни владелец сайта, ни хостинг-провайдер, ни любые другие физические или юридические лица не могут нести никакой отвественности за любое использование материалов данного сайта. Входя на сайт, Вы, как пользователь, тем самым подтверждаете полное и безоговорочное согласие со всеми условиями использования. Авторы проекта относятся особо негативно к нелегальному использованию информации, полученной на сайте.